Наказ моз україни по вірусним гепатитам

Про внесення змін до Розподілу лікарських засобів для лікування хворих на вірусний гепатит С, закуплених за кошти Державного бюджету України на 2016 рік, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26 липня 2017 року № 860

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, з метою раціонального та цільового використання лікарського засобу «ХАРВОНІ» для лікування хворих на вірусний гепатит С, закуплених за кошти Державного бюджету України на 2016 рік за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», на виконання заходів Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року у частині «Централізована закупівля медикаментів для хворих на вірусні гепатити В і С» на підставі листів Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації від 04 червня 2018 року № 01-12-02/346/01/20 та Департаменту охорони здоров’я Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Луганської обласної державної адміністрації від 07 травня 2018 року № 3/02в-2002

НАКАЗУЮ:

1. Унести зміни до Розподіл лікарських засобів для лікування хворих на вірусний гепатит С, закуплених за кошти Державного бюджету України на 2016 рік за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» на виконання заходів Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року у частині «Централізована закупівля медикаментів для хворих на вірусні гепатити В і С», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26 липня 2017 року № 860 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09 лютого 2018 року № 228), виклавши його у новій редакції, що додається.

2. Керівнику Департаменту охорони здоров’я Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Луганської обласної державної адміністрації:

1) здійснити передачу з дотриманням відповідного температурного режиму лікарського засобу ХАРВОНІ, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 400 мг/90 мг № 28, по 1 флакону, закупленого за кошти Державного бюджету України на 2016 рік, у кількості 168 таблеток до Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації;

2) копії документів про передачу лікарського засобу направити до Державного підприємства «Укрмедпостач» МОЗ України та протягом 5 робочих днів з моменту фактичної передачі на баланс отримувача поінформувати ДП «Укрмедпостач» МОЗ України щодо передачі вищезазначеного лікарського засобу.

3. Керівнику Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації:

1) організувати отримання лікарського засобу та забезпечити контроль за його зберіганням та використанням;

2) акти на списання направити до ДП «Укрмедпостач» МОЗ України протягом 5 робочих днів з моменту оформлення відповідних документів на списання.

4. Директору Державного підприємства «Укрмедпостач» МОЗ України Гайдуку Л.В.:

1) внести зміни до бухгалтерського обліку відповідно до підпункту 2 пункту 2 та підпункту 2 пункту 3 цього наказу;

2) поінформувати МОЗ України щодо передачі лікарського засобу протягом 5 робочих днів з моменту фактичної передачі на баланс отримувача.

5. Відповідальним за організацію отримання лікарського засобу визначити керівника Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації.

Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Источник

Публічна інформація
Наказ МОЗ України від 21.06.2016 № 613 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при вірусному гепатиті В»

Версія для друку

Статус: Чинний

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
21.06.2016	N 613
м.Київ

Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при вірусному гепатиті В

Відповідно до частини першої статті 141 Основ законодавства України про охорону здоров’я, абзацу п’ятнадцятого підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313, на виконання пунктів 2, 3 та 13 Плану заходів Міністерства охорони здоров’я України з реалізації Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 597, з метою удосконалення медичної допомоги при вірусному гепатиті В

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1) Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Вірусний гепатит В у дітей», що додається;

2) Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Вірусний гепатит В у дорослих», що додається.

2. Медичному департаменту (Кравченко В. В.) забезпечити перегляд та оновлення уніфікованих клінічних протоколів, затверджених пунктом 1 цього наказу, не пізніше травня 2019 року.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров’я, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи – підприємці, забезпечити:

1) розробку локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на підставі уніфікованих клінічних протоколів, затверджених пунктом 1 цього наказу;

2) упровадження та моніторинг дотримання зазначених локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнта) при наданні медичної допомоги пацієнтам.

4. Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (Талаєва Т. В.) забезпечити внесення медико-технологічних документів до реєстру медико-технологічних документів.

5. Унести зміни до наказів Міністерства охорони здоров’я України:

1) розділ «Вірусний гепатит В» Клінічного протоколу з лікування опортуністичних інфекцій та ВІЛ-асоційованих захворювань у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07 квітня 2006 року № 206 «Про затвердження клінічних протоколів», виключити;

2) підпункт 1.7 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 10 серпня 2007 року № 471 «Про затвердження протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча гастроентерологія» виключити;

3) підпункт 1.1.13 підпункту 1.1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 06 лютого 2008 року № 56 «Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення» виключити;

у зв’язку із цим підпункти 1.1.14 – 1.1.19 підпункту 1.1 пункту 1 вважати відповідно підпунктами 1.1.13 – 1.1.18 підпункту 1.1 пункту 1;

4) позицію 5 Державних соціальних нормативів у сфері реабілітації інвалідів за лікарською спеціальністю «Гастроентерологія», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07 лютого 2008 року № 57 «Про затвердження державних соціальних нормативів у сфері реабілітації інвалідів», виключити;

5) розділ «Клінічний протокол санаторно-курортного лікування дітей з хронічним вірусним гепатитом B та хронічним вірусним гепатитом C при відсутності активності запального процесу в печінці» Клінічних протоколів санаторно-курортного лікування дітей з захворюваннями органів травлення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 травня 2009 року № 364 «Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування дітей в санаторно-курортних закладах України», виключити;

6) позиції 10, 11 Комплексів діагностичних обстежень та обсягів лікувально-профілактичних заходів диспансерного спостереження за хворими гастроентерологічного профілю, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 грудня 2009 року № 1051 «Про надання медичної допомоги хворим гастроентерологічного профілю», виключити;

у зв’язку із цим позиції 12 – 24 вважати відповідно позиціями 10 – 22;

7) підпункт 1.18 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 січня 2013 року № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення» виключити.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра – керівника апарату Василишина Р.Й.

В.о. Міністра

В. ШАФРАНСЬКИЙ

Завантажити: dn_20160621_0613dod.rar ( 2728.7 Kb )

Источник: old.moz.gov.ua

Источник

МОЗ України закликає пацієнтів скористатися своїм правом на гарантовану державою послугу та пройти тест на вірусні гепатити. За оцінками експертів, в Україні вірусним гепатитом С інфіковані понад 2 мільйони людей, гепатитом В — понад 600 тисяч. Утім більшість хворих навіть не підозрюють про свій статус. Що пізніше пацієнт дізнається про хворобу, то більше людей він може інфікувати і лікування на пізніх стадіях відбувається набагато складніше.

Перевірте себе: більшість хворих не знають про свій статус

За офіційними даними Центру громадського здоров’я, на початку 2019 року в Україні зареєстровано понад 82 тисячі людей з гепатитом С та понад 23 тисячі — з гепатитом В. Тобто зі 100 хворих на вірусний гепатит С про свій діагноз знає лише п’ятеро. А зі 100 інфікованих на гепатит В — тільки троє.

Тому вкрай важливо стежити за своїм здоров’ям та вчасно проходити діагностику. Кожен пацієнт має право зробити безоплатний тест на вірусні гепатити. Така послуга входить у гарантований державою пакет надання первинної медичної допомоги. Для цього треба звернутися до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким у вас підписана декларація, і зробити експрес-тест.

Торік в Україні на маркер гепатиту В (HBsAg) обстежилися понад 1,3 мільйона людей, серед яких із позитивним результатом виявилося більше 19 тисяч. На маркер гепатиту С (анти HCV IgG) обстеження пройшли понад 930 тисяч людей, із них майже 35 тисяч — з позитивним результатом. Утім для підтвердження діагнозу необхідно провести додаткове обстеження. У 2018 році офіційно було виявлено більше півтори тисячі людей з гепатитом В та майже 5 із половиною тисяч із гепатитом С.

Чим небезпечний гепатит

Гепатит – це вірусне захворювання печінки запального характеру. Існує 5 основних вірусів гепатиту: типи А, B, C, D, E. Вірусні гепатити небезпечні тим, що вони вони можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень, викликати спалахи хвороби та значне поширення захворювання. Віруси гепатитів В і С провокують розвиток хронічної хвороби в сотень мільйонів людей по всьому світу та є найпоширенішою причиною цирозу та раку печінки. 96% усіх смертей пов’язані із захворюванням на вірусні гепатити В і С. Загалом у світі налічується 71 мільйон людей з гепатитом С та 257 мільйонів людей з гепатитом В. За даними ВООЗ, у 2016 році від гепатиту С у світі померло близько 400 тисяч людей, від гепатиту В у 2015 році – 887 тисяч хворих.

Профілактика і лікування вірусних гепатитів

Для запобігання гепатиту В потрібно робити вакцинацію згідно з Календарем щеплень. Немовлятам слід вводити першу дози вакцини в перші дні після народження, другу та третю дози — у 3 та 6 місяців. Якщо щеплення за планом пропустили, потрібно вакцинуватися якомога швидше. Ефективні та безпечні вакцини є в усіх регіонах України, вони доступні для маленьких пацієнтів безоплатно.

Оскільки до Календаря щеплень вакцинацію від гепатиту В внесли 2001 року, то люди, які народилися раніше, – не вакциновані. Їм слід звернутися до лікаря, з яким у них підписана декларація, та проконсультуватися щодо щеплення від вірусного гепатиту В. Оскільки щеплення для дорослих не входить до Календаря, то дорослі можуть придбати вакцину в аптеці.

За останні три роки кількість вакцинованих від гепатиту В немовлят зросла втричі і складає 67%. Вакцинувати необхідно всіх дітей, які не мають протипоказів.

Щодо гепатиту С, то вакцини від нього не існує. Профілактика захворювання полягає у дотриманні правил особистої безпеки: безпечний секс із використанням контрацептивів, користування засобами разового призначення (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо), а також використання стерильних інструментів багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

На сьогодні для лікування вірусних гепатитів Україна через міжнародні організації закуповує інноваційний курс препаратів. Лікування полягає у тому, що пацієнт приймає таблетки впродовж 3 або 6 місяців. Ліки рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Ефективність курсу лікування доведена та сягає понад 95%.

Нагадаємо, що в регіони розвозять найбільшу партію препаратів для лікування гепатиту С.

Алгоритм дій для пацієнтів

Зверніться до лікаря, з яким ви підписали декларацію.
Сімейний лікар може запропонувати вам обстеження із використанням швидких тестів. Якщо результат тесту позитивний — необхідно буде пройти додаткове обстеження, про яке вам скаже лікар. Пам’ятайте, що позитивний швидкий тест не є підтвердженням діагнозу, а може свідчити, що ви перехворіли і самостійно позбулись вірусу.
Якщо ви вже знаєте, що у вас вірусний гепатит, можете одразу звернутись до лікаря інфекціоніста інфекційної лікарні за місцем проживання або ж у інфекційний відділ обласної лікарні (залежно від того, чи є у лікарні за місцем проживання інфекційний відділ). За посиланням ви можете знайти контакти закладів охорони здоров’я, які надають послуги із лікування ВГ.
Пацієнт проходить обстеження (приблизно 7-10 днів) та здає усі необхідні аналізи. Важливо: враховуючи, що препарат є пангенотипним, немає потреби додатково визначати генотип вірусу.
Якщо діагноз підтвердився, нагадайте лікарю-інфекціоністу про державну програму лікування гепатиту.
Напишіть заяву на ім’я директора обласного департаменту охорони здоров’я з проханням отримати лікування за державною програмою.
Наступний крок — отримати позитивне рішення щодо забезпечення лікування від профільної комісії. При обласних департаментах охорони здоров’я обо в окремих регіонах при обласних інфекційних лікарнях діють Комісії щодо включення пацієнтів до державних програм лікування (членами цих Комісій можуть бути представники пацієнтських спільнот, якість роботи Комісії залежить від активної участі членів цієї Комісії).
Пройти курс лікування у своїй лікарні.

Якщо у вашому медзакладі кажуть, що ліків немає, зверніться до головного лікаря медзакладу для з’ясування причини. Якщо головний лікар не може надати необхідну інформацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja

Нагадаємо, обласні департаменти охорони здоров’я зобов’язані інформувати громадськість про наявність ліків у медзакладах — вичерпна і актуальна інформація має бути відображена на офіційних сайтах. Крім того, регіональні департаменти повинні моніторити залишки ліків і вакцин у кожному медзакладі області і за потреби оперативно перерозподіляти їх між закладами.

Источник

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ МОЗ України

від 13.06.2005 № 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на хронічні гепатити

МКХ-10:

В 18 – хронічний вірусний гепатит

В 18.0 — хронічний вірусний гепатит В с дельта-агентом

В 18.1 — хронічний вірусний гепатит В без дельта-агента

В 18.2 — хронічний вірусний гепатит С (ХВГ-С)

В 19 — неуточнений вірусний гепатит

К71	Токсична хвороба печінки: Включає: ураження, обумовлені дією медикаментів: — непередбачені (ідіосинкразійні, факультативні) — передбачені (неідіосинкразійні, облигатні)
К71.0	Токсичне ураження печінки з холестазом
К71.1	Токсичне ураження печінки з печінковим некрозом
К71.2	Токсичне ураження печінки за типом гострого гепатиту
К71.3	Токсичне ураження печінки за типом хронічного персистуючого гепатиту
К71.4	Токсичне ураження печінки за типом хронічного лобулярного гепатиту
К71.5	Токсичне ураження печінки за типом хронічного активного гепатиту
К71.6	Токсичне ураження печінки з картиною гепатиту, що не класифікується в інших рубриках
К71.7	Токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки

К 73.2 — аутоімунний гепатит

1. Сфера дії протоколу – загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Стаціонарне обстеження та лікування у гастроентерологічних відділеннях можливе при загостреннях хронічних гепатитів (ХГ). Тривале медикаментозне противірусне або підтримуюче протизапальне лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

Критерії діагностики ХГ:

q Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової проби, диспротеїнемія, гіпергаммаглобулінемія)

q Гістологічне підтвердження запалення у біоптатах печінки (ступенчаті й іноді містоподібні некрози, лімфоїдно-гістіоцитарна інфільтрація долек та портальних трактів. До специфічних маркерів вірусних ХГ відносять «матово-стіклоподібні гепатоцити» з наявністю HBsAg та гепатоцити з «пісочними ядрами», у яких вміщується НВсАg), а також

Критерії діагностики хронічних вірусних гепатитів (ХВГ):

q Серологічні маркери вірусів гепатитів В, С, D (HBs Ag, HВe Ag, анти HВe, HBc IgM, IgG), анти HBc IgG, IgM:

Критерії діагностики ХВГ-В-інфекції

Критерії стадії інтеграції ХВГ-В

Наявність сироваткових маркерів:

· HBsAg

· Анти-HBcor IgG

· Анти-HBe

Критерії стадії реплікації ХВГ-В

Наявність сироваткових маркерів:

· HBeAg

· Анти-HBcor IgM

· HBV DNA

Критерії діагностики ХВГ-С-інфекції

· Наявність в анамнезі вказівок на гостру фазу (факультативна ознака)

· Відсутність клінічних проявів (можлива гепатомегалія)

· Можливе підвищення активності АЛТ

· Поява клінічних ознак хронічного гепатиту (в тому числі – позапечінкових)

· Виявлення анти-HCVcore IgG за відсутністю або низькому титрі анти-HCVcore IgМ, можливо виявлення анти-HCV к NS4.

· Виявлення HCV-РНК

Критерії діагностики токсичних (медикаментозних) гепатитів:

o Прийом потенційно шкідливих для печінки ліків, що застосовувались протягом останніх 3 міс.

o Виключення зловживання алкоголем, перенесеного гострого вірусного гепатиту

o Відсутність серологічних маркерів вірусних гепатитів

Критерії діагностики аутоімунних гепатитів (АІГ):

? відсутність в анамнезі гемотрансфузій, прийому гепатотоксичних речовин, контакту з гепатотропними отрутами, зловживання алкоголем;

? відсутність маркерів активної вірусної інфекції (ПЛР-РНК, ПЛР-ДНК);

? гіпергамаглобулінемія (збільшення більше ніж у 1,5 рази);збільшення вмісту Ig G (більше ніж у 1,5-2 рази);

? наявність антинуклеарні, антигладком”язеві, антимітохондріальні антитіл, мікросомальних антитіл (анти-LKM-1, LKM-3) до антигену микросом печінки та нирок або до розчинного печінкового антигену (анти-SLA)

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов”язкового асортименту

Діагностика:

q Загальний аналіз крові, сечі, кала – одноразово

q Загальний білок та білкові фракції – одноразово

q Білірубін та його фракції – одноразово

q Тимолова проба – одноразово

q АСТ, АЛТ, ЛФ, ГГТ – одноразово

q Сироваткові маркери вірусних гепатитів (імуноферментним методом) – одноразово

NB! При позитивному результаті імуноферментного аналізу на серологічні маркери вірусів гепатитів проводять більш чутливе та специфічне обстеження – полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) — ПЛР-HBV DNA, ПЛР- HCV РНК

q УЗД печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та селезінки – одноразово

Лікування ХВГ:

Основою лікування хворих на ХВГ є етіотропна противірусна терапія.

Критерії відбору хворих для інтерферонотерапії при ХВГ-В:

Гепатит В в анамнезі
Підвищення активності амінотрансфераз
Наявність HBeAg (у випадку «дикого» штаму віруса)
Наявність HВV-ДНК у сироватці крові
Відсутність коінфекції (HDV, ВІЛ)
Гістологічні ознаки активності.

Критерії відбору хворих для інтерферонотерапії при ХВГ-С:

· Позитивна реакція HСV-РНК у сироватці крові

· Наявність портального або ступенчатого фіброзу у поєднанні з ознаками запалення та некрозу

· Низький рівень заліза у печінці.

Протипоказання для інтерферонотерапії при ХВГ-С:

Декомпенсований ЦП;
Тяжкі соматичні захворювання;
Тромбоцитопенія менше 100 000/мл;
Лейкопенія менше 3000/мл;
Аутоімунні захворювання;
Подовження застосування алкоголю або наркотиків;
Наявність в анамнезі психічних (особливо тяжкої депресії) порушень

NB! Як правило, тривалість комбінованого противірусного лікування складає 12 міс. при інфікуванні ХВГ-С з генотипом 1b та 6 міс. – при інфікуванні ХВГ-С с генотипом 2 або 3. Якщо через 12 тижнів після початку лікування вірусне навантаження зменшується менше ніж у 100 разів, то досягнення стійкої вірусологічної відповіді малоймовірно, але подовження терапії може бути доцільним для зменшення запалення та прогресування фіброзу печінки. Лікування хворих ХВГ-С проводиться в амбулаторних умовах.

Лікування токсичних (медикаментозних) гепатитів:

Основний принцип – негайна відміна ліків, що призвели до розвитку медикаментозного ураження печінки. При розвитку ознак прогресуючого ураження печінки – екстрене застосування специфічних антидотів (наприклад, N-ацетилцистеїн при отруєнні парацетамолом).

Показано повноцінне дієтичне харчування з вилученням продуктів та страв, які є навантажуючими для печінки (смажене, жирне, копчене). Обмеження тваринного білку проводиться у випадку виникнення печінкової енцефалопатії.

Призначаються кортикостероїди, урсодезоксихолева кислота, дезинтоксикаційна терапія. Можливо застосування гепатопротекторів рослинного походження, препаратів есенціальних фосфоліпідів, але їх ефективність точно не доведена.

Лікування аутоімунних гепатитів:

Відсутність можливості проведення етіологічного лікування виводять на перший план патогенетичну імуносупресивну терапію, основою якої до сьогоднішнього дня є глюкокортикостероїди. У лікуванні хворих на АІГ можливо також використовувати препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДК). Хороші результати застосування УДК отримані при лікуванні АІГ з явищами холестазу. У випадках загрози розвитку остеопорозу (похилий вік, тривалий прийом стероїдів) можливо застосування препаратів кальцію по 1 г кожноденно, вітаміну Д (1000 ОД) на день (1 місяць).

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

§ Наявність антинуклеарних, антигладком”язевих, антимітохондриальних та ін. аутоантитіл – одноразово

§ С-реактивний протеїн – одноразово

§ LЕ-клітини – одноразово

§ Креатинін, сечовина крові – одноразово

§ ЕГДС – одноразово

§ ЕРХПГ – одноразово

§ Пункційна біопсія печінки та морфологічне дослідження

§ Сироватковий холестерин та ліпідний профіль – одноразово

§ Вміст заліза, міді, калію, натрію – одноразово

§ Феритин та церулоплазмін у крові – одноразово

§ Мідь у сечі (24-годинна екскреція міді при підозрі на хворобу Коновалова-Вільсона) – одноразово

§ Коагулограма – одноразово

Лікування:

Хворі на АІГ є кандидатами для трансплантації печінки, особливо у випадках, коли консервативна терапія не дає результату або розвинаються ускладнення цирозу.

6. Середня тривалість лікування:

ХВГ – 6-12 міс. амбулаторно (в залежності від вірусу та його генотипу).

Хронічних токсичних гепатитів — 1-2 міс. амбулаторно.

Хронічних аутоімунних гепатитів – 1-1,5 міс. стаціонарно, тривале підтримуюче лікування стероїдами в амбулаторних умовах.

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критерії ефективності лікування хворих на ХВГ-В:

Основні критерії ефективності — негативна ПЛР-HВV РНК, нормалізація АЛТ, поліпшення самопочуття.

Критерії ефективності лікування хворих на ХВГ-С:

Виділяють відповідь на лікування хворих ХВГ-С після закінчення курсу лікування та віддалені результати або стійку відповідь, яка оцінюється через 6 місяців. Критеріями ефективності лікування є поліпшення самопочуття, нормалізація показників печінкових проб та зникнення сироваткових маркерів реплікації вірусу (негативна ПЛР-HCV РНК).

Критеріями ефективності лікування хворих на токсичні та аутоімунні гепатити єнормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки.

8. Реабілітація

Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою, виключення алкоголю та прийому гепатотоксичних ліків. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Карлови Вари).

9.Диспансерне спостереження

Усі хворі на ХВГ підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6 місяців з метою визначення доцільності призначення противірусного лікування. УЗД печінки, біохімічні проби печінки 1 раз на рік. Хворі на АІГ підлягають постійному диспансерному нагляду з моніторингом загального аналізу крові, біохімічних проб печінки, УЗД.

Директор Департаменту

організації і розвитку

медичної допомоги населенню В.М.Таран

Источник