Приказ 408 моз украины гепатиты

МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ СССР

П Р И К А З

№ 408 от 12.07.89
г.Москва

О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране

Основными направлениями развития охраны здоровья населения и перестройки здравоохранения в СССР в двенадцатой пятилетке и на период до 2000 года предусмотрено снижение заболеваемости вирусными гепатитами.

Заболеваемость вирусными гепатитами в стране сохраняется на высоком уровне. Особенно неблагополучные показатели заболеваемости вирусными гепатитами отмечаются в республиках Средней Азии, где они в 3-4 раза превышают среднесоюзные и составляют почти половину от общего числа заболевших вирусными гепатитами в стране. Значительный подъем заболеваемости вирусными гепатитами в последние годы на ряде территорий Туркменской ССР, Узбекской ССР, Киргизской ССР и Таджикской ССР обусловлен гепатитом ни A, ни B с фекально-оральным механизмом передачи возбудителя.

Основными причинами высокой заболеваемости вирусными гепатитами A и ни A, ни B с фекально-оральным механизмом передачи возбудителя остаются: загрязнение питьевой воды, окружающей среды вследствие серьезных недостатков в водоснабжении, канализовании и санитарной очистке населенных мест; неудовлетворительное санитарно-техническое состояние и содержание детских дошкольных учреждений, школ, значительная их переуплотненность; недостаточный уровень коммунального благоустройства жилого фонда; низкий уровень гигиенической культуры населения; грубые нарушения санитарно-противоэпидемических норм и правил; низкий уровень гигиенических и профессиональных знаний работников коммунальных служб, общественного питания, детских и подростковых учреждений.

Серьезной проблемой здравоохранения является заболеваемость вирусным гепатитом B. За последние годы отмечается рост заболеваемости этой нозологической формой. Высокий удельный вес заражений гепатитом B в медицинских учреждениях при проведении лечебно-диагностических манипуляций, переливаний крови и ее компонентов обусловлен прежде всего серьезными недостатками в обеспечении медицинских учреждений шприцами, иглами, в том числе одноразового пользования и другим инструментарием; стерилизационной аппаратурой, дезинфекционными средствами, реактивами и диагностическими тест-системами, в первую очередь для обследования доноров. Имеются грубые нарушения медицинским персоналом режимов дезинфекционной обработки и стерилизационной медицинского и лабораторного инструментария и правил его пользования.

Низкий уровень дифференциальной диагностики вирусных гепатитов связан с недостаточным производством и применением в практике тест-систем для диагностики гепатитов A, B и дельта высокочувствительными методами.

Медленно ведется разработка средств этиотропной терапии. На многих территориях не решен вопрос о лечении больных хроническими формами гепатита B (HBsAg-положительного) в инфекционных стационарах.

С целью улучшения диагностики, лечения и профилактики вирусных гепатитов, У Т В Е Р Ж Д А Ю:

1. Методические указания «Эпидемиология и профилактика вирусного гепатита A и вирусного гепатита ни A, ни B с фекально-оральным механизмом передачи возбудителя», приложение 1.

2. Методические указания «Эпидемиология и профилактика вирусных гепатитов B, дельта и ни A, ни B с парентеральным механизмом передачи возбудителя», приложение 2.

3. Методические указания «Средства и методы дезинфекции и стерилизации», приложение 3.

4. Методические указания «Клиника, диагностика, лечение и исходы вирусных гепатитов у взрослых и детей», приложение 4.

П Р И К А З Ы В А Ю:

1. Министрам здравоохранения союзных, автономных республик, начальникам управлений и заведующих отделов здравоохранения краев и областей, начальникам Главных управлений здравоохранения городов Москвы и Ленинграда:

1.1. Разработать с учетом конкретных условий и утвердить комплексные планы мероприятий по снижению заболеваемости вирусными гепатитами на 1991-1995 гг. Строго контролировать ход их выполнения, ежегодно заслушивать реализацию этих планов на коллегиях министерств здравоохранения союзных, автономных республик, управлений и отделов здравоохранения краев и областей.

1.2. Провести в течение 1990-1991 гг. подготовку врачей-лаборантов клинико-диагностических, вирусологических лабораторий городских и центральных районных больниц, санэпидстанций, станций переливания крови по методике постановки реакции на HBs-антиген высокочувствительными методами (РОПГА, ИФА, РИА) на базах научно-исследовательских институтов, вирусологических лабораторий республиканских, областных, городских СЭС и станций переливания крови, крупных клинических инфекционных больниц.

1.3. Обеспечить организацию и проведение обследования высокочувствительными методами на HBsAg всех беременных женщин на гиперэндемичных по гепатиту B территориях с высоким уровнем носительства HBsAg. Для госпитализации рожениц-носителей HBsAg выделить специальные родильные дома или изолированные отделения (палаты) со строгим проведением в них противоэпидемических мероприятий.

1.4. Обеспечить в 1990-1995 гг. охват централизованной стерилизацией изделий медицинского назначения для парентерального применения во всех лечебно-профилактических учреждениях, повысить ответственность руководителей этих учреждений за соблюдение режимов дезинфекции, предстерилизованной очистки и стерилизации медицинского и лабораторного инструмента и аппаратуры.

1.5. Обеспечить госпитализацию больных хроническим гепатитом B (HBsAg-положительных) взрослых и детей в инфекционные стационары.

1.6. Обязать республиканские центры здоровья усилить пропаганду здорового образа жизни, учитывая при этом национальные и возрастные особенности; разработать методические материалы для проведения лекций и бесед, широко использовать средства массовой информации.

2. Главным государственным санитарным врачам союзных и автономных республик, краев и областей:

2.1. Осуществлять строгий контроль за обеспечением населения питьевой водой, безопасной в эпидемическом отношении, выполнением мероприятий по санитарной охране источников хозяйственно-питьевого водопользования, обеспечением эффективной работы очистных сооружений в соответствии с нормами и правилами, предусмотренными документами водного законодательства, выполнением руководителями ведомств (управлений водного и коммунального хозяйства) и медицинских учреждений режима обеспечения надлежащего санитарного состояния и коммунального благоустройства территорий, а также в детских дошкольных учреждениях, школах, лечебно-оздоровительных учреждениях, предприятиях пищевой промышленности.

2.2. Строго контролировать соблюдение в лечебно-профилактических учреждениях противоэпидемического режима, режимов дезинфекции, предстерилизационной очистки и стерилизации инструментария и правил его использования. Все случаи группового заражения гепатитом B в лечебно-профилактических учреждениях рассматривать на заседаниях чрезвычайной противоэпидемической комиссии.

2.3. Своевременно информировать о возникновении среди населения групповых заболеваний вирусными гепатитами и оперативных мерах по их расследованию и ликвидации в соответствии с приказом № 1025 Минздрава СССР «О внеочередных донесениях, представляемых Министерству здравоохранения СССР» от 04.09.84 г.

2.4. Организовать с 1990 г. лабораторный контроль питьевой воды по показателям вирусного загрязнения: антиген ГА, колифаги, энтеровирусы в соответствии с «Методическими рекомендациями по контролю и оценке вирусного загрязнения объектов окружающей среды» от 24 сентября 1986 г. № 4116-86.

3. Начальнику Главного эпидемиологического управления т.Наркевичу М.И. и директору Института вирусологии им.Д.И.Ивановского АМН СССР т.Львову Д.К., в течение 1989-1990 гг. организовать и провести для врачей (инфекционистов, педиатров, эпидемиологов, вирусологов и др.) региональные семинары по вопросам диагностики, лечения и профилактики вирусных гепатитов.

4. Начальнику Главного эпидемиологического управления т.Наркевичу М.И., начальнику Главного управления охраны материнства и детства т.Алексееву В.А., начальнику Главного управления организации медицинской помощи населению т.Калинину В.И. предусмотреть с момента освоения промышленного выпуска вакцин против гепатита B проведение вакцинации в соответствии с инструкцией по применению этих вакцин.

5. Институту полиомиелита и вирусных энцефалитов АМН СССР (т.Дроздов С.Г.) обеспечить промышленный выпуск диагностикума для определения методом ИФА анти-ВГA класса JgM и типоспецифических диагностических энтеровирусных сывороток в 1991 г.

6. Горьковскому институту эпидемиологии и микробиологии Минздрава РСФСР (т.Блохин И.Н.) обеспечить промышленный выпуск диагностикумов для определения антигена-ВГA с 1990 г. и с 1991 г. суммарных анти-ВГA методом ИФА.

7. Институту общей и коммунальной гигиены им.А.Н.Сысина АМН СССР (т.Сидоренко Г.И.) совместно с Институтом эпидемиологии и микробиологии им.Н.Ф.Гамалеи АМН СССР (т.Прозоровский С.В.), Институтом вирусологии им.Д.И.Ивановского АМН СССР (т.Львов Д.К.), Институтом полиомиелита и вирусных энцефалитов (т.Дроздов С.Г.) провести в 1989-1991 гг. исследования по усовершенствованию способов водоподготовки и обработки, режимов обеззараживания воды, направленных на повышение эффективности барьерной роли водопроводных сооружений в отношении возбудителя гепатита A.

8. Всесоюзному научно-исследовательскому институту профилактической токсикологии и дезинфекции (т.Прокопенко Ю.И.) представить в IV квартале 1989 г. в Минздрав СССР для утверждения «Методические рекомендации по организации централизованных стерилизованных в лечебно-профилактических учреждениях».

9. Институту вирусологии им.Д.И.Ивановского АМН СССР (т.Львов Д.К.) разработать генно-инженерную тест-систему для диагностики дельта-инфекции в течение 1989-1990 гг.

10. Институту полиомиелита и вирусных энцефалитов АМН СССР (т.Дроздов С.Г.) совместно с НПО «Вектор» Минмедпрома СССР обеспечить в 1989 г. выпуск экспериментально-производственных серий культуральной инактивированной вакцины против гепатита A и промышленный ее выпуск с 1991 г.

11. Генеральному директору В/О «Союзфармация» т.Апазову А.Д. принять меры к полному удовлетворению потребностей союзных республик в системах разового использования, диагностикумах для определения HBsAg методами РОПГА, ИФА, и реактивах, обеспечив приоритетное удовлетворение заявок республик Средней Азии и Молдавской ССР.

12. Генеральному директору В/О «Союзмедтехника» т.Зиновцову Н.А. принять меры по удовлетворению заявок на медицинский и лабораторный инструментарий, в том числе разового использования, оборудование для дезинфекции и стерилизации изделий медицинского назначения. Обеспечить приоритетное удовлетворение заявок на эти изделия минздравов республик Средней Азии и Молдавской ССР.

13. Всесоюзному научно-исследовательскому центру профилактической медицины (т.Оганов Р.Г.) подготовить материалы для населения о профилактике вирусных гепатитов, осуществлять координационную функцию за работой республиканских, краевых, областных домов санитарного просвещения.

14. Институту вирусологии им.Д.И.Ивановского АМН СССР (т.Львов Д.К.) организовать и провести в 1990 г. научно-практическую конференцию по проблеме «Вирусные гепатиты».

15. Главным специалистам органов здравоохранения взять под личный контроль обоснованность назначений врачами стационаров, диспансеров, МСЧ переливаний крови, ее препаратов, средств инъекционной терапии, имея в виду их максимальное сокращение с заменой на кровезаменители и пероральные препараты с учетом показаний.

Считать утратившим силу приказы министра здравоохранения СССР № 300 от 08.04.77 г. «Об усилении мероприятий по профилактике сывороточного гепатита в лечебно-профилактических учреждениях» и № 752 от 08.07.81 г. «Об усилении мероприятий по снижению заболеваемости вирусными гепатитами».

Контроль за выполнением настоящего приказа возложить на заместителей министра здравоохранения СССР тт.Кондрусева А.И., Баранова А.А., Царегородцева А.Д.

Настоящий приказ разрешается размножить в необходимом количестве.

Министр Е.И.Чазов

Джерело: https://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=4656

Source: uoz-chernigov.at.ua

Читайте также

Вид:

grid

list

Источник

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

06.07.2015 № 408

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 вересня 2015 р.
за № 1104/27549

Про затвердження Типового положення про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти)

Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України «Про вищу освіту» та з метою поліпшення організації спільної діяльності місцевих органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців медичного та фармацевтичного профілів, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних установ та закладів охорони здоров’я у сфері підготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників, надання медичної допомоги населенню НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Типове положення про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти) (далі — Типове положення), що додається.

2. Ректорам вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти:

1) привести у відповідність до Типового положення, затвердженого пунктом 1 цього наказу, установчі документи університетських клінік;

2) забезпечувати діяльність університетських клінік відповідно до Типового положення.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечувати співпрацю з вищими навчальними закладами та закладами післядипломної освіти, у підпорядкуванні яких знаходяться університетські клініки, шляхом укладення відповідних угод для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги населенню.

4. Департаменту кадрового менеджменту, освіти та науки та Департаменту медичної допомоги здійснювати постійний моніторинг діяльності університетських клінік.

5. Департаменту кадрового менеджменту, освіти та науки забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Павленко О.С.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

О. Квіташвілі

ПОГОДЖЕНО:

Тимчасово виконуючий обов’язки
Міністра оборони України

Тимчасово виконуюча обов’язки
Міністра освіти і науки України

Т.в.о. Голови
Державної регуляторної служби України

І.С. Руснак

І.Р. Совсун

О.М. Мірошніченко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України
06.07.2015 № 408

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 вересня 2015 р.
за № 1104/27549

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти)

І. Загальні положення

1. Університетська клініка вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти) (далі — Університетська клініка) — заклад охорони здоров’я, який є лікувально-навчально-науковим структурним підрозділом вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти) (далі — ВНЗ).

2. Університетська клініка утворюється згідно з наказом керівника ВНЗ за погодженням з МОЗ України та центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться ВНЗ.

3. У своїй діяльності Університетська клініка керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров’я України, статутом ВНЗ, Положенням про університетську клініку ВНЗ, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

4. Структура та штатний розпис Університетської клініки розробляються ВНЗ і затверджуються МОЗ України або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні яких знаходиться ВНЗ, відповідно до законодавства України.

5. На здійснення медичної практики Університетською клінікою ВНЗ має отримати ліцензію у встановленому законодавством порядку. Університетська клініка як заклад охорони здоров’я підлягає акредитації відповідно до законодавства України.

6. Університетська клініка має печатку (за наявності), бланки і штампи для засвідчення відповідних документів.

ІІ. Мета, основні завдання і напрями діяльності

1. Головною метою діяльності Університетської клініки є надання третинної (високоспеціалізованої), вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти, проведення науково-дослідної роботи, розробка, апробація та впровадження нових медичних технологій.

2. Основні завдання і напрями діяльності:

1) організація і надання медичної допомоги населенню;

2) розробка, апробація і впровадження медичних технологій, клінічних рекомендацій, стандартів (клінічних протоколів) надання медичної допомоги населенню та забезпечення умов для оволодіння студентами та медичними працівниками практичними навичками;

3) проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян у встановленому законодавством порядку та у разі необхідності направлення їх на медико-соціальну експертизу;

4) підвищення якості освіти і виховання студентів, науково-педагогічних та медичних працівників за стандартами медичної освіти, забезпечення їх практичної підготовки;

5) запровадження гнучких освітніх програм, дистанційного навчання, максимальне використання в лікувально-діагностичному, навчальному процесах сучасних інформаційних технологій;

6) забезпечення умов для клінічної підготовки студентів, науково-педагогічних та медичних працівників у межах відповідних освітніх програм; удосконалення і реалізація програм навчання в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі, резидентурі; участь у розробці і реалізації програм підвищення кваліфікації медичних працівників;

7) участь у підготовці науково-педагогічних працівників в аспірантурі, докторантурі та підвищення їх кваліфікації;

8) здійснення наукової та науково-технічної діяльності з орієнтацією на пріоритетні напрями наукових досліджень шляхом спрямування фундаментальних і прикладних наукових досліджень на створення і впровадження конкурентоспроможних медичних технологій, розвиток міждисциплінарних наукових напрямів;

9) проведення аналітичної і дослідницької роботи для удосконалення освітнього процесу підготовки працівників у галузі медицини відповідно до сучасних тенденцій розвитку світової медичної науки, органічного поєднання освіти, науки та медичної практики;

10) забезпечення проведення розробок, експертних оцінок, апробацій та впроваджень нових медичних технологій, матеріалів, лікарських засобів, у тому числі на договірних засадах;

11) організація і участь у проведенні наукових форумів: конгресів, з’їздів, науково-практичних конференцій тощо;

12) виховання медичних працівників на засадах загальнолюдських цінностей, професійної етики, морально-етичної і правової культури (колегіальність, коректність, обов’язковість, гуманність, дотримання лікарської таємниці тощо);

13) організація і проведення заходів щодо санітарно-гігієнічного виховання населення та формування здорового способу життя;

14) проведення статистичного обліку та звітності із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

ІІІ. Структура та управління

1. Організаційна структура Університетської клініки складається з адміністрації (дирекції), профільних відділень, а також може включати центри (комплекси), лікарняні аптеки та інші підрозділи, що забезпечують діяльність Університетської клініки.

2. До складу адміністрації (дирекції) входять директор та його заступники за напрямами діяльності.

3. Університетську клініку очолює директор, який призначається керівником ВНЗ в установленому порядку.

4. Директор Університетської клініки може створювати консультативно-дорадчий орган — дорадчу раду (комісію, комітет), склад та повноваження якого затверджуються у відповідному Положенні про Університетську клініку ВНЗ.

5. Директор забезпечує вирішення організаційно-управлінських та медико-технологічних питань і є відповідальним за діяльність Університетської клініки.

6. Прийом на роботу та звільнення з роботи працівників Університетської клініки здійснює керівник ВНЗ за поданням директора Університетської клініки.

Молодші спеціалісти з медичною освітою та молодший медичний персонал, а також працівники допоміжних підрозділів Університетської клініки призначаються та звільняються з посад згідно з наказом директора Університетської клініки.

7. Директор Університетської клініки підпорядковується керівнику ВНЗ.

8. Профільне відділення (центр) (далі — відділення) є підрозділом Університетської клініки, в якому надається медична допомога, а також проводиться навчально-виховна та науково-дослідна робота.

Діяльність відділення здійснюється відповідно до Положення про відділення, яке затверджується керівником ВНЗ за поданням директора Університетської клініки.

Відділення очолює завідувач, який має науковий ступінь доктора або кандидата наук та відповідну кваліфікацію за лікарською спеціальністю, що відповідає профілю відділення.

Завідувач відділення призначається та звільняється з посади згідно з наказом керівника ВНЗ за поданням директора Університетської клініки.

Завідувач відділення підпорядковується безпосередньо директору Університетської клініки.

9. Працівники кафедр, докторанти, аспіранти, клінічні ординатори беруть участь у проведенні лікувально-діагностичного процесу, здійснюють обходи, консультації хворих, організовують консиліуми, визначають та коригують плани і тактику подальшого обстеження і лікування хворих, спільно з іншими працівниками є відповідальними за якість лікувально-діагностичного процесу, організовують клінічні, патолого-анатомічні та науково-практичні конференції.

10. Штатні посади лікарів Університетської клініки можуть обіймати науково-педагогічні працівники ВНЗ та лікарі вищої кваліфікаційної категорії.

11. На посади головної та старших медичних сестер призначаються особи, які мають освітній ступінь бакалавра або магістра за спеціальністю медичного профілю.

IV. Майно, фінансування та господарська діяльність

1. Майно Університетської клініки закріплюється за ВНЗ на правах оперативного управління.

Майно Університетської клініки не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством України.

Майно Університетської клініки, що забезпечує основні види її діяльності, не може бути предметом застави.

2. Облік майна і контроль за його наявністю та використанням покладаються на відповідні підрозділи ВНЗ, МОЗ України або іншого центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться ВНЗ.

3. Джерелами фінансування Університетської клініки є:

1) кошти Державного бюджету України;

2) власні надходження ВНЗ:

доходи від плати за послуги, що надаються згідно з основною діяльністю;

від додаткової (господарської) діяльності;

за оренду майна;

від реалізації в установленому законодавством порядку майна (крім нерухомого майна);

благодійні внески, гранти та дарунки;

кошти від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Директор Департаменту
кадрового менеджменту,
освіти та науки

Т. Старча