Реферат на тему профілактика вірусного гепатиту
Вірусні гепатити — це велика група захворювань, які викликаються вірусами, що здатні розмножуватися безпосередньо в клітинах печінки з наступним порушенням їх функцій. Виникає гостре та/або хронічне запалення печінки, яке деколи призводить до цирозу і, навіть, раку.
Сьогодні відомо вісім типів вірусу гепатиту: A, B, C, D, E, J, F, TT. Віруси гепатиту вважаються одним з основних факторів ризику для здоров’я людства в цілому.
За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, в світі нараховується близько 2 млрд. чоловік, які були інфіковані вірусним гепатитом групи В, 150 млн. — гепатитом групи С, 1,4 млн. — гепатитом групи А, 20 млн. — гепатитом групи Е.
Вираженість симптоматики при гепатиті залежить від типу вірусу. Захворювання може проявлятися збільшенням печінки, болем у правому підребір’ї або відчуттям важкості у цій ділянці, диспепсичними явищами, жовтяницею та свербінням шкіри, підвищенням температури тіла, нудотою, блювотою, потемнінням сечі та знебарвленням випорожнень, загальною слабкістю та зниженням працездатності. А може, навпаки, перебігати взагалі безсимптомно або із слабко вираженою симптоматикою, тоді людина навіть не підозрює про наявність у неї захворювання. Таким перебігом характеризується гепатит С, який, зачасту, виявляють лише на стадії цирозу печінки.
Різні типи вірусів харктеризуються різними шляхами передачі, інтенсивністю клінічних проявів, чутливістю до лікарських препаратів та методами профілактики.
Вірусний гепатит А та Е – це гострі кишкові інфекції з переважним ураженням печінки. Джерелом зараження є хвора людина в початковому періоді захворювання. Вірус передається через забруднену воду, продукти харчування, брудні руки.
Переважна більшість захворілих повністю одужують від гепатиту А з довічним імунітетом. Однак, незначна частина людей, інфікованих вірусом гепатиту А, може померти від блискавичної форми гепатиту. У країнах, що розвиваються, з поганими санітарними умовами та гігієною, більшість дітей (90%) встигають перехворіти на гепатит А до досягнення ними 10-річного віку. Для профілактики гепатиту А є безпечна та ефективна вакцина.
Вірус гепатиту Е передається, головним чином, через контаміновану воду, проте були виявлені і інші шляхи передачі: споживання недостатньо термічно обробленого м’яса або м’ясних продуктів, отриманих від інфікованих тварин; переливання інфікованих продуктів крові та вертикальна передача від вагітної жінки її плоду. Щорічно відбувається приблизно 20 млн. випадків інфікування вірусом гепатиту Е, які, згідно з оцінкою, призводять до 3,3 млн. симптоматичних випадків захворювання і більше 57 тис. випадків смерті, пов’язаних з гепатитом Е. Як правило, захворювання самовиліковується, але в деяких випадках може розвиватися в швидкоплинний гепатит (гостру печінкову недостатність). В Китаї була розроблена і отримала ліцензію вакцина для профілактики вірусної інфекції гепатиту Е, але вона поки не є доступною повсюдно.
Гепатити B і C передаються шляхом проникнення вірусів в організм людини при порушенні цілісності шкірних покривів та слизових оболонок, зокрема, статевим шляхом, під час пологів, хірургічних втручань, переливання крові та її компонентів, внаслідок використання нестерильних інструментів та виробів медичного призначення, під час пірсингу, татуювання, а також через засоби для дотримання особистої гігієни (зубна щітка, бритва, ножиці).
Приблизно 686 тис. чоловік вмирають щорічно від інфекції гепатиту В, включаючи цироз і рак печінки як наслідок хронічної інфекції гепатиту В. Захворювання можна запобігти за допомогою наявної в даний час безпечної та ефективної вакцини.
Вірус гепатиту С може викликати як гостру, так і хронічну інфекцію, яка варіюється по тяжкості від легкої хвороби, яка триває кілька тижнів, до серйозної довічної хвороби. У всьому світі від хронічної інфекції гепатиту С страждають близько 150 млн. чоловік. У значного числа осіб з хронічною інфекцією розвивається цироз або рак печінки. Щорічно від пов’язаних з гепатитом С хвороб печінки помирає приблизно 700 тис. чоловік. Сьогодні вакцини від гепатиту C не існує. На щастя, при своєчасній діагностиці та лікуванні гепатиту, з цією хворобою можна успішно боротися і про це повинні знати всі!
Щоб уникнути інфікування вірусними гепатитами А і Е необхідно: використовувати для пиття, миття посуду, овочів та фруктів лише безпечну питну воду, ретельно мити руки з милом, використовувати індивідуальні рушники, вживати якісні продукти харчування.
Профілактики парентеральних вірусних гепатитів (В та С) забезпечують наступні санітарно-гігієнічні заходи:
- в побуті необхідно використовувати індивідуальні засоби особистої гігієни, уникати травмувань;
- під час отримання медичної допомоги у медичних закладах, косметологічних процедур у салонах необхідно звертати увагу на наявність стерильних одноразових виробів медичного призначення, стерильного інструментарію, дезінфікуючих засобів для обробки рук та стерильних одноразових медичних рукавичок у медичного персоналу;
- з метою профілактики статевого шляху передачі інфекції слід уникати випадкових статевих контактів, використовувати індивідуальні засоби захисту.
Попередження професійних заражень у лікувально-профілактичних закладах досягають чітким дотриманням правил протиепідемічного режиму, особливо у гемодіалізних, хірургічних, гінекологічних, пологових, стоматологічних та інших відділеннях та лабораторіях, де медичний персонал контактує з кров’ю. При виконанні будь-яких парентеральних втручаннях та маніпуляціях необхідно використовувати гумові медичні рукавички.
Оскільки сьогодні вакцина надійно захищає людину лише від зараження вірусами А і В, то основним методом профілактики зараження вірусними гепатитами залишається безпечний спосіб життя, уважне та обережне ставлення до свого здоров’я !!!
Погребищенське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області
Источник
Реферат на тему:
Вірусний гепатит
Вірусний гепатит — гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням
ретикулоендотеліальної системи травного каналу і печінки;
характеризується інтоксикацією, часто супроводиться жовтяницею.
За рекомендацією ВООЗ, термін «вірусний гепатит» об’єднує два
захворювання, які мають істотні епідеміологічні, клінічні та Інші
відмінності: гепатит А і гепатит В.
Вірусний гепатит А — гостра циклічна інфекційна хвороба, яка
спричинюється вірусом А, передається фекально-оральним (можливо, і
повітряно-краплинним) шляхом; характеризується початковими
загальнотоксичними та диспепсичними симптомами, переважним ураженням
печінки, у деяких хворих з порушенням її пігментної функції (жовтяниця).
Вірусний гепатит В — інфекційна хвороба, яка зумовлюється вірусом В,
передається парентеральним шляхом, включаючи ге-мотрансфузійний,
характеризується переважним втягненням у патологічний процес печінки.
Ступінь ураження печінки та наслідки вірусного гепатиту В різноманітні і
залежать від генетичне зумовлених особливостей імунної відповіді
організму, меншою мірою — від інших факторів, які впливають на неї
(величина інфікуючої дози, преморбідний фон, супровідні захворювання
тощо). Вірусний гепатит В — це хвороба імунної відповіді.
Етіологія. Збудник вірусного гепатиту А — вірус, який містить РНК,
стійкий у зовнішньому середовищі. Збудник вірусного гепатиту В — вірус,
який містить ДНК, характеризується надзвичайною стійкістю, в тому числі
до дії високої температури. Тривалий час зберігається у консервованій
крові та плазмі. Маркером гепатиту В е його поверхневий антиген (HBsAg),
відомий під назвою австралійського антигена.
Епідеміологія. Джерело інфекції — хворі з клінічно вираженими,
субклінічними та безсимптомними формами хвороби. Вірус гепатиту А
виділяється з фекаліями в кінці інкубаційного періоду, в початковому
періоді, а у деяких хворих— і в перші 1—2 дні жовтяничного періоду
хвороби. Найчастіше з появою жовтяниці виділення вірусу гепатиту А з
фекаліями та циркуляція його в крові припиняються.
При вірусному гепатиті В тривалість циркуляції збудника в крові залежить
від форми та варіанта перебігу хвороби. При субклінічних та
безсимптомних формах, затяжному і хронічному перебігу хвороби циркуляція
вірусу гепатиту В в крові е тривалою.
Шляхи передачі. Вірусний гепатит А передається фекально-оральним,
можливо, і повітряно-краплинним шляхом; вірусний гепатит В — переважно
парентеральним, включаючи гємотрансфузійний. При вірусному гепатиті В є
і контактний шлях інфікування як прихований варіант парентерального
передавання інфекції. Це буває у разі близького контакту з хворим і при
мікротравмах шкіри. Іноді здійснюється вертикальне передавання інфекції,
тобто інфікування плода або новонародженого матір’ю, хворою вірусним
гепатитом В.
Сприйнятливість. На вірусний гепатит А хворіють переважно діти та люди
молодого віку. Імунітет дорослих — це імунітет людей, які перехворіли.
На вірусний гепатит А не хворіють діти першого року життя завдяки
трансплацентарному імунітету. Вірусний гепатит В спостерігається у людей
всіх вікових груп
Патогенез. Вірус гепатиту А через рот потрапляє в травний канал,
фіксується та розмножується в епітеліальних клітинах та регіонарних
лімфатичних вузлах тонкої кишки. Проникає в русло крові, фіксується
клітинами мононуклеарних фагоцитів, зокрема купферовськими клітинами
печінки. В міру нагромадження вірус гепатиту А з купферовських клітин
потрапляє у гепатоцити, в яких настають дистрофічні і навіть некротичні
зміни. Залежно від поширеності і глибини процесу розвиваються різного
ступеня вираженості порушення функціонального стану печінки Вірусному
гепатиту А властивий гострий циклічний перебіг хвороби з швидким
звільненням організму від збудника. Інтенсивна регенерація тканини
печінки забезпечує повне видужання.
При вірусному гепатиті В збудник потрапляє в організм парентерально.
Фіксується і розмножується в гепатоцитах. Організм звільняється від
збудника завдяки імунному цитолізу інфікованих гепатоцитів. Залежно від
індивідуальних особливостей імунної відповіді у печінці розвивається
різної інтенсивності та тривалості патологічний процес. Крім гострого
циклічного перебігу вірусного гепатиту В, спостерігається затяжний і
хронічний.
Клініка. Інкубаційний період при вірусному гепатиті А триває від 15 до
50 днів, найчастіше— 15—20 днів, при вірусному гепатиті В—60—180 днів,
найчастіше — 70—90 днів.
Перебіг вірусного гепатиту характеризується циклічністю. Розрізняють
початковий (переджовтяничний) період, жовтяничний та період видужання.
При вірусному гепатиті А в початковому періоді спостерігаються
диспепсичні явища (втрата апетиту, нудота, блювання, біль у надчеревній
ділянці та у правому підребер’ї, іноді пронос), підвищення температури
тіла, слабкість. Тривалість цього періоду З—5, рідше — 7—10 днів. Сеча
стає насичено жовтою (колір пива), випорожнення знебарвлені. При
об’єктивному обстеженні спостерігаються збільшення та ущільнення
печінки, рідше — і селезінки (переважно у дітей раннього віку). У
початковому періоді іноді спостерігаються явища катару дихальних шляхів.
У деяких хворих, внаслідок активації стрептококової мікрофлори
носоглотки, буває катаральна або фолікулярна ангіна, загострюється
хронічний тонзиліт тощо.
При вірусному гепатиті В початковому (переджовтяничному) періоду
властивий змішаний тип перебігу хвороби: спостерігаються симтоми
загальної інтоксикації (головний біль, слабкість, втрата апетиту,
підвищення температури тіла), диспепсичні або незначні катаральні явища.
У деяких хворих, найчастіше у дітей Старшого віку, спостерігається також
біль у суглобах, м’язах (псевдоревматичний варіант). Крім того,
початковому періоду при вірусному гепатиті В може бути властивий
астеновегетативний тип перебігу хвороби, а також безсимптомний. При
безсимптомному початковому періоді перші ознаки хвороби відображують
порушення пігментного обміну — темнішає сеча, знебарвлюються
випорожнення, з’являється жовтянічність склер та шкіри. Початковий
(переджовтяничний) період при вірусному гепатиті В більш тривалий, ніж
при вірусному гепатиті А, і становить звичайно 7—14 днів, іноді більше.
З появою жовтяниці у більшості хворих на вірусний гепатит А загальний
стан поліпшується, зменшуються явища інтоксикації, нормалізується або
знижується температура тіла (жовтяниця «проганяє» прояви хвороби). При
вірусному гепатиті В у більшості хворих одночасно з появою жовтяниці
посилюються загальнотоксичні прояви хвороби. Жовтяниця наростає
поступово. Спочатку спостерігається жовтяничність склер та слизової
оболонки м’якого піднебіння, пізніше — шкіри. Ступінь жовтяниці різний,
не завжди відповідає тяжкості гепатиту, але найчастіше е пряма
залежність між інтенсивністю жовтяниці та тяжкістю хвороби. При
вірусному гепатиті А спостерігається інтенсивна та більш тривала
жовтяниця. Швидке наростання жовтяниці характерне для тяжких та
злоякісних форм вірусного гепатиту В. Печінка збільшена, помірно
ущільнена та дещо болюча під час пальпації. У деяких хворих при
вірусному гепатиті збільшується і селезінка (в основному у дітей
раннього віку). Живіт помірно здутий, випорожнення знебарвлені. Сеча
темна. При тяжких формах вірусного гепатиту проявляється геморагічний
діатез (петехіальні висипи, синці на місцях ін’єкцій, носові кровотечі
та ін.). Залежно від ступеня порушення функціонального стану печінки
розрізняють легку, середньотяжку, тяжку та злоякісну форми вірусного
гепатиту. Тяжка та злоякісна форми хвороби характерні для вірусного
гепатиту В.
Злоякісна форма, або токсична дистрофія печінки (гепатодистрофія,
гепатонекроз),— найтяжча форма вірусного гепатиту В. Найчастіше буває у
дітей першого року життя. Першими симптомами гепатодистрофії є
нервово-психічні порушення — печінкова енцефалопатія. Спостерігається
різке збудження з руховим неспокоєм, з’являються тремор рук,
клонікотонічні судороги. Протягом 1—3 днів розвивається печінкова кома.
Жовтяниця при цьому звичайно значно зростає. З’являються геморагічні
явища (крововиливи в шкіру, блювання «кавовою гущею», кровоточивість
слизових оболонок та ін.). Зменшуються розміри печінки, вона стає
м’якою, часто зовсім не пальпується. З’являється печінковий запах.
Прогноз невтішний Видужання настає звичайно тільки при комплексному
Інтенсивному лікуванні в стадії передвісників печінкової коми.
Вірусний гепатит А характеризується гострим циклічним перебігом, повним
відновленням функціонального стану печінки. Затяжний перебіг хвороби
буває рідко, звичайно при супровідних захворюваннях. При вірусному
гепатиті В поряд з гострим перебігом хвороби спостерігається затяжний і
хронічний (доброякісний хронічний персистуючий гепатит і хронічний
активний гепатит, який закінчується в деяких випадках цирозом печінки).
Діагноз вірусного гепатиту встановлюють на основі
клініко-епідеміологічних даних. Істотно допомагають у встановленні
діагнозу біохімічні та імунологічні дослідження. Діагноз вірусного
гепатиту В підтверджується виявленням австралійського антигена (HBsAg) у
крові. Етіологічне розшифрування вірусних гепатитів включає визначення
всіх серологічних маркерів вірусного гепатиту В, фекального антигена
вірусного гепатиту А та сироваткових імуноглобулінів. Негативні
результати перелічених досліджень дають змогу встановити діагноз
вірусного гепатиту ні А ні В. Якщо етіологічне розшифрування вірусного
гепатиту неможливе за клініко-епідеміологічними та лабораторними
тестами, ставлять діагноз: вірусний гепатит (недиференційований).
У ранній діагностиці вірусного гепатиту велике значення має підвищення
активності аланінової амінотрансферази (АлАТ) та альдолази. Істотно
допомагає в діагностиці вірусного гепатиту визначення вмісту білірубіну
в крові; жовчних пігментів у сечі, стеркобіліну у випорожненнях. При
вірусному гепатиті вміст білірубіну в крові здебільшого підвищений,
переважає його пряма фракція. Винятком є безжовтянична форма вірусного
гепатиту, при якій вміст білірубіну в крові може залишатися нормальним
Протягом усієї хвороби. Підвищення білірубіну до 40 мкмоль/л (норма — до
20 мкмоль/л) за забарвленням шкіри визначити неможливо.
Тому вірусний гепатит з підвищеними в таких межах показниками
гіпербілірубінемії трактують також як безжовтяничний. При жовтяничній
формі вірусного гепатиту в сечі з’являються жовчні пігменти. Стеркобілін
у випорожненнях не визначається протягом кількох днів; звичайно в
останні дні початкового (безжовтяничного) та перші дні жовтяничного
періоду хвороби. Для вірусного гепатиту характерним є підвищення
тимолової, сулемової та інших осадкових проб; гіпоальбумінемія,
гіпергаммагдеь булінемія. Зниження вмісту протромбіну свідчить про
значне ураження синтетичної функції гепатоцита і тяжкий перебіг
вірусного гепатиту.
Жовтяничний варіант вірусного гепатиту слід диференціювати з
гемолітичною та механічною жовтяницями, пігментним гепатозом та
токсичним гепатитом; у дітей перших місяців життя — з атрезією
жовчовивідних шляхів.
Лікування. В лікуванні хворих на вірусний гепатит велике значення має
дотримання постільного режиму та дієти. До зникнення симптомів
інтоксикації та значного зниження активності АлАТ постільний режим
повинен бути суворим, з наступним поступовим його ослабленням відповідно
до дальшого перебігу хвороби, їжа повинна містити достатню кількість
білків, жирів, вуглеводів. Тільки при тяжких формах гепатиту доцільно
обмежити або навіть повністю виключити з дієти білки. Жири (вершкове
масло) обмежують у перші два тижні хвороби. Треба, крім того, виключити
екстрактивні речовини, гострі приправи, шоколад, какао; обмежити в їжі
вміст солі. З перших днів хвороби рекомендується знежирений сир. М’ясо
дають варене або у вигляді парових котлет. До меню слід включити
молочнокислі продукти (кефір, кисле молоко тощо), овочі, фрукти та
фруктові соки, компоти, киселі, варення, мед та ін. їжа має бути багата
на вітаміни. Додатково призначають екстракти вітамінів та синтетичні
вітамінні препарати: аскорбінову кислоту, тіамін, ретинол, нікотинову
кислоту. Треба в значній кількості пити 5% розчин глюкози, лужні
мінеральні води (Боржомі, Єсентуки №17, №4). Для регуляції
жовчовиділення і забезпечення регулярного випорожнення кишок призначають
5 % розчин магнію сульфату. В період спаду проявів клінічних симптомів
хвороби рекомендуються озокеритові та парафінові аплікації на ділянку
печінки, що позитивно впливає на внутрішньо печінкову гемодинаміку. У
цей період призначають також жовчогінні (холосас, кукурудзяні примочки,
безсмертник та інші жовчогінні трави). При легких формах вірусного
гепатиту можна обмежитися переліченим комплексом лікувальних заходів. Це
так звана базова терапія вірусного гепатиту.
У разі потреби детоксикаційної терапії застосовують внутрішньовенно
краплинно 5% або 10% розчини глюкози з аскорбіновою кислотою, синтетичні
плазмозамінники (реополіглюкін, гемодез та ін.) альбумін. Для
звільнення кишок від токсинів та токсичних метаболітів призначають
очисні та сифонні клізми.
При стійких симптомах інтоксикації у хворих на тяжку форму вірусного
гепатиту, при передвісниках та симптомах гепатодиртрофії, а також
загрозі її розвитку потрібно призначати глікорортикоїдні препарати.
Оптимальним можна вважати поєднане Застосування гідрокортизону
парентерально (внутрішньовенно, краплинно) та преднізолону всередину.
Доза глікокортикоїдів Становить 2—3, при гепатодистрофії 4—5 мг/кг маси
тіла на добу в перерахуванні на преднізолон. При тяжких формах вірусного
гепатиту слід застосовувати інгібітори протеаз (контрикал, трасилол,
гордокс, амбен та ін.). Для пригнічення гнильних процесів у кишках
застосовують антибіотики; при симптомах геморагічного діатезу — вікасол,
амінокапронову кислоту та ін. За показаннями призначають симптоматичні
препарати. При супутніх захворюваннях проводять відповідне лікування,
враховуючи при цьому гепатотоксичність ліків.
Профілактика. Методи активної профілактики вірусного гепатиту
розробляються.
Заходи у вогнищі вірусного гепатиту А. 1. Хворого госпіталізують. Строки
ізоляції — 4 тижні від початку хвороби або 3 тижні від появи жовтяниці.
Питання про можливість лікування хворого на вірусний гепатит А вдома
останнім часом вирішено позитивно. В таких випадках потрібно забезпечити
ізоляцію хворого, щоденний лікарський огляд та систематичний контроль
біохімічних показників функціонального стану печінки, проведення
поточної дезинфекції. 2. Карантин накладають на 45 днів від дня ізоляції
хворого. В цей час забороняється переводити дітей із групи в групу або в
інші дитячі заклади. Приймати нових дітей можна тільки після введення їм
імуноглобуліну. Всім контактним, які не хворіли раніше на вірусний
гепатит, вводять імуноглобулін: дітям до 10 років —1 мл. від 10 до 11
років— 1,5мл. Після ізоляції хворого проводять обов’язкову заключну
дезинфекцію. 4. За вогнищем встановлюють медичне спостереження протягом
усього карантинного строку. Для ранньої діагностики вірусного гепатиту А
та виявлення його безжовтяничних варіантів рекомендується визначати
активність АлАТ.
Профілактика вірусного гепатиту В зводиться до профілактики
парентерального інфікування. Потрібно ретельно дезинфікувати медичні
інструменти сухим жаром (протягом 1 год. при температурі 160°С),
стерилізувати їх (протягом 30 хв при 1,5 атм) або кип’ятити не менше 30
хв. У лікувально-профілактичних закладах доцільно створювати
централізовані стерилізаційні. Для профілактики посттрансфузійного
вірусного гепатиту необхідно ретельно добирати та систематично
обстежувати донорів на наявність у їхній крові вірусу гепатиту В. Слід
враховувати, що поряд з вірусом гепатиту В посттрансфузійні гепатити
спричинюються також вірусами ні А ні В. Розпізнати носійство цих вірусів
у донорів на сьогодні неможливо. Показання для проведення переливання
крові та її препаратів повинні бути в рамках потреби.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
Источник
