Гепатит в клініка діагностика лікування
Етіологія: вірус гепатиту В (ВГВ, HBV) — ДНК-овий гепаднавірус. Білок вірусної оболонки представлений поверхневим антигеном (HBsAg) — «австралійський» АГ, нуклеокапсид містить серцевинний (core) антиген (HBcAg), інфекційний (HBeAg), HBxAg, ДНК і ферменти (полимеразу і протеинкиназу). Кожен з антигенів ВГВ викликає гуморальну імунну відповідь, що виявляється виробленням відповідних антитіл (анти-HBs, анти-НВс, анти-НВе).
Епідеміологія: джерело — хворі як маніфестними, так і безсимптомними формами гострого та хронічного ГВ. Механізм зараження: парентеральний; шляхи передачі: природні (від матері до дитини — вертикальний і перинатальний; при статевих контактах з інфікованою людиною — статевий; при інших контактах з інфікованою людиною — горизонтальний) і штучний (при порушенні цілісності шкірних покривів і слизових оболонок).
Патогенез: вірусу не властиво пряме шкідливу дію на гепатоцити, їх цитоліз здійснюється іммуноопосредованних за рахунок реакції з боку клітинного імунітету через цитотоксичні Т-лімфоцити.
Клініка:
а) інкубаційний період від 42 до 180 днів, в середньому 60-120 днів.
Б) початковий (переджовтяничний) період — 7-14 днів; захворювання починається з ознак змішаного варіанту преджелтушного періоду без значного підвищення температури тіла. Симптоми інтоксикації і диспепсичні прояви помірні, у третини хворих артралгіческій варіант початкового періоду (посилення болю у великих суглобах ночами і в ранкові години). Початковий період хвороби триває 7-14 днів і більше, однак при заражених, пов’язаних з переливанням крові, він може бути коротше.
В) жовтяничний період — 3-4 тижні, більш виражена і тривала хворобливість, іноді різкі болі в правому підребер’ї. Зберігається слабкість, зниження апетиту доходить до анорексії. Нерідкі нудота і навіть блювота. Часто свербіж шкіри. Печінка завжди збільшена, при пальпації гладка, з дещо ущільненої консистенцією, відзначається збільшення селезінки. Можуть бути позитивними желчепузирние симптоми. У периферичної крові лейкопенія з лімфо-і моноцитоз, іноді — з плазматичної реакцією.
ШОЕ знижена до 2-4 мм / год, в періоді реконвалесценції може прискорюватися до 18-24 мм / год з наступною нормалізацією при відсутності ускладнень. Гипербилирубинемия більш виражена і стійка, ніж при ГА, особливо на 2-3-му тижні жовтяничного періоду; спостерігається підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові при зниженні сулемового тіста і протромбінового індексу. При серологічному дослідженні крові виявляються HBsAg, анти-НВс IgM.
При тяжкому перебігу — ознаки наростання печінкової недостатності та прогресування некротичних процесів у печінці — посилення загальної м’язової слабкості, запаморочення, апатія, анорексія, нудота, почастішання блювоти, поява невмотивованого порушення, порушення пам’яті; прогресуюче збільшення жовтушною забарвлення шкіри; зменшення розмірів печінки, посилення хворобливості її краю; поява геморагічного синдрому (петехиальная висип на шкірі, носові кровотечі, крововиливи в місцях ін’єкцій, «баріться» стілець, блювота з домішкою крові); поява набряково-асцитичної синдрому (набряки на стопах і нижньої третини гомілок, асцит); виникнення лихоманки, тахікардії, нейтрофільного лейкоцитозу; збільшення вмісту загального білірубіну в сироватці крові при наростанні його непрямої фракції; зменшення вмісту холестерину нижче 2,6 ммоль / л.
Г) період реконвалесценції — нормалізація активності амінотрансфераз до 30-35-го дня хвороби при легкій формі, при середньотяжкій — до 40-50-му, при важкій формі — 60-65-го дня.
Діагноз: дані анамнезу (переливання крові, операції і т.д.), клініка (поступове початок хвороби, тривалий переджовтяничний період, алергічні висипання на шкірі, відсутність поліпшення самопочуття або його погіршення з появою жовтяниці, тривалий жовтяничний період з повільним зникненням симптомів захворювання в періоді реконвалесценції), серологічні реакції (раннє виявлення в крові HBsAg, HBeAg, анти-НВс IgM, а також ДНК HBV, при сприятливому перебігу — швидке зникнення спочатку HBeAg з появою анти-НВе, ДНК HBV , потім і HBsAg з появою анти-HBs; на зміну раннім анти-НВс IgM з’являються пізні анти-НВс IgG).
Тривала циркуляція (більше 3 міс.
) У крові HBeAg, ДНК HBV, а також анти-НВс IgM і HBsAg в стабільно високому титрі свідчать про затяжному перебігу інфекційного процесу і високої ймовірності хронізації. Про можливий розвиток хронічного гепатиту також слід думати при виявленні HBsAg в стабільному титрі протягом 6 міс. і більше від початку захворювання навіть за відсутності маркерів активної вірусної реплікації (HBeAg, анти-НВс IgM, ДНК HBV), клінічної симптоматики і при нормальних біохімічних показниках.
Для діагностики хронізації ВГВ — пункційна біопсія.
У даному випадку тільки результати аналізів пункційних біоптатів печінки допомагають встановити правильний діа-гноз.
Лікування:
1. Терапія — як і при ВГА (див. питання 9.1.)
2. Противірусні — альфа-інтерферон (рекомбінантні: Інтрон А, роферон А, Реальдирон і нативні: Веллферон, людський лейкоцитарний інтерферон) при загрозі хронізації або проградієнтного перебігу, синтетичні нуклеозиди — фамцикловір (фамвір), ламівудин (епівір), зидовудин (ретровір, азидотимидин, тімозід), інгібітори протеази — саквінавір (інвіраза), індинавір (Кріксіван), індуктори інтерферону — неовир (циклоферон), аміксин, імуномодулятори — лейкінферон, інтерлейкін-1 (беталейкін), інтерлейкін-2 (ронколейкін). Показані при важкому перебігу ГВ (за наявності маркерів активної вірусної реплікації) із загрозою розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при появі ознак печінкової енцефалопатії, а також при загрозі хронізації.
3. При ускладненнях, пов’язаних з енцефалопатією: купірування психомоторного збудження натрію оксибутиратом, седук-сіном; промивання шлунка (через назогастральний зонд) і високі або сифонні клізми для зменшення аутоинтоксикации; пероральне застосування погано всмоктуються антибіотиків (канаміцин по 0,5 г 4 рази на добу) , ентеросорбентів; дробове ентеральне харчування в поєднанні з парентеральним; ГКС (не менше 180-240 мг преднізолону) парентерально; інфузійна терапія; при геморагічних проявах — інгібітори протеаз і фібринолізу (епсилон-амінокапронова кислота, контрикал, гордокс).
- ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв’язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю. У поняття «ревматичні хвороби» включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна - ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ
Гломерулонефрит є основною проблемою сучасної клінічної нефрології, найчастішою причиною розвитку хронічної ниркової недостатності. За даними статистики, саме хворі на гломерулонефрит становлять основний контингент відділень хронічного гемодіалізу та трансплантації нирок. Термін «гломерулонефрит» вперше запропонував Klebs, який застосував його в «Керівництві по - СИСТЕМНІ ВАСКУЛІТИ
Вузликовий періартеріїт Вузликовий періартеріїт (УП) — системний некротизуючий вас-кулит за типом сегментарного ураження артерій дрібного і середнього калібру з утворенням аневризматичних випинань. Хворіють переважно чоловіки середнього віку. Вперше описаний А.Кусмауль і К.Майер (1966). ПАТОМОРФОЛОГІЯ. Найбільш характерним патоморфологическим ознакою є ураження артерій - ХРОНІЧНІ ГЕПАТИТИ
У всьому світі захворювання печінки займають істотне місце серед причин непрацездатності та смертності населення. З кожним роком спостерігається зростання захворюваності гострими і хронічними гепатитами, які все, частіше трансформуються в цирози печінки. Термін «хронічний гепатит» об’єднує, рбшірний коло захворювання печінки різної етіології, які відрізняються за клінічним перебігом - цироз печінки
Вперше термін цирози печінки був запропонований Т. Н. Laenec (1819), який застосував його в своїй класичній монографії, що містить опис патологічної картини і деяких клінічних особливостей хвороби. Відповідно до визначення ВООЗ (1978), під цирозом печінки слід розуміти дифузний процес, що характеризується фіброзом і перебудовою нормальної архітектоніки печінки, що приводить до - ВАГІТНІСТЬ І ПОЛОГИ ПРИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ, анемії, захворюваннях нирок, цукровому діабеті, вірусному Гіпатії, ТУБЕРКУЛЬОЗ
Одне з найважчих екстрагенітальних патологій у вагітних є захворювання серцево-судинної системи, і основне місце серед них займають вади серця. Вагітних з вадами серця відносять до групи високого ризику материнської та перинатальної смертності та захворюваності. Це пояснюють тим, що вагітність накладає додаткове навантаження на серцево-судинну систему жінок. - Професійні інтоксикації
У народному господарстві країни використовуються різноманітні за будовою та фізико-хімічними властивостями хімічні речовини. У виробничих умовах токсичні речовини надходять в організм людини через дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишковий тракт. Після резорбції в кров і розподілу по органах отрути піддаються перетворенням, а також депонуванню в різних органах і тканинах (легкі, - Цироз печінки
Цироз печінки — хронічне захворювання з дистрофією і некрозом печінкової паренхіми, з розвитком посиленою регенерації з дифузним переважанням строми, прогресуючим розвитком сполучної тканини, повною перебудовою дольковой структури, освітою псевдодолек, з порушенням мікроциркуляції і поступовим розвитком портальної гіпертензії. Цироз печінки — дуже поширене - Пневмонії
ПНЕВМОНІЯ (Пн) — гостре інфекційне ураження нижніх відділів дихальних шляхів, підтверджене рентгенологічно, домінуюче в картині хвороби і не пов’язане з іншими відомими причинами. У визначенні Пн підкреслюється гострий характер запалення, тому немає необхідності вживати термін «гостра пневмонія» (у Міжнародній класифікації хвороб, ухваленій Всесвітньою організацією - Плеврит
ПЛЕВРИТ — термін, яким позначають запалення листків плеври з утворенням на їх поверхні фібрину або скупченням в плевральній порожнині ексудату того або іншого характеру. Цим же терміном називають процеси в плевральній порожнині, що супроводжуються скупченням патологічного випоту, коли запальна природа плевральних змін не представляється безперечною (карціноматозний плеврит).
Источник
Переваги лікування захворювання печінки в Універсальній клініці «Оберіг»
- Спеціалізований Гастроцентр клініки «Оберіг» – комплексний індивідуалізований підхід в діагностиці і лікуванні розповсюджених захворювань печінки
- Досвідчені спеціалісти Гастроцентру керуються принципами доказової медицини, Стандартами і Рекомендаціями Європейської асоціації по вивченню печінки (EASL) і Американської асоціації по вивченню захворювань печінки (AASLD)
- Кваліфікована команда спеціалістів, в яку входять гастроентерологи, інфекціоніст, спеціалісти УЗ-діагностики, хірурги-ендоскопісти, радіологи, а також власна патогістологічна лабораторія, дозволяють достовірно встановити діагноз і призначити ефективне лікування
- Використовуються сучасні методи лабораторної діагностики для диференційної діагностики захворювань печінки і оцінки ступеню ураження клітин печінки
- Інтервенційний радіолог з великим практичним досвідом (28 років медичного стажу), який проводить біопсію печінки під контролем УЗД.
- Доступні неінвазивні методи визначення ступеня ураженні печінки, такі як ФІБРОТЕСТ (визначає ступінь фіброзу печінки) і ФІБРОМАКС (визначає ступінь фіброзу, активність некро-запального процесу в печінці, ступінь жирової інфільтрації печінки і активність неалкогольного стеатогепатиту, алкогольного ураження печінки), для виконання яких не потрібна біопсія печінки.
- Лабораторна діагностика маркерів аутоімунного гепатиту, вірусних гепатитів, визначення генотипу вірусу і вірусного навантаження методом якісної ПЛР, що необхідно для правильного призначення лікування.
- Можливість кваліфіковано поставити точний діагноз дозволяє наявність спеціалістів, сучасного обладнання і власного патогістологічного центру для проведення тонкоголкової аспіраційної пунктирної БІОПСІЇ ПЕЧІНКИ і дослідження зразків тканин печінки, взятих під час біопсії.
- Можливість за допомогою УЗД і радіологічних методів діагностики (МРТ, МСКТ, МРХПГ) оцінити стан печінки і жовчевидільної системи, вчасно встановити розвиток ускладнень хронічних захворювань печінки, оцінити кровообіг печінки і селезінки.
- Наявність апарату експертного класу УЗД з використанням Shеar Wave еластографії дозволяє кількісно визначити жорсткість та пружність паренхіми печінки, що корелює зі шкалою Metavir для визначення фіброзу печінки.
Гепатит – це запальне захворювання печінки, яке супроводжується пошкодженням клітин печінки (гепатоцитів). Буває гострим або хронічним. Причинами розвитку гепатитів можуть бути різні фактори, серед яких найбільш розповсюджені: віруси гепатитів, аутоімунні захворювання, зловживання алкоголем, порушення вуглеводного і ліпідного обміну – метаболічного ґенезу, прийом деяких гепатотоксичних медикаментів, вплив інших токсичних речовин. Гепатит також може бути пов’язаним з деякими спадковими захворюваннями або супроводжувати перебіг різних інфекційних захворювань.
Тому для постановки правильного діагнозу потрібно звертатися до кваліфікованих спеціалістів і комплексно обстежитись. Дуже часто гепатити протікають безсимптомно, але несуть в більшості випадків серйозну небезпеку, оскільки призводять до розвитку фіброзу і цирозу печінки (з ускладненнями у вигляді печінкової недостатності, портальної гіпертензії).
Виділяють 5 основних типів вірусу гепатиту – A, B, C, D і E. Гепатит А і Е викликають гостру форму і в більшості випадків при своєчасному адекватному лікуванні мають сприятливий прогноз. Віруси гепатитів В і С частіше мають хронічний перебіг і при довготривалій персистенції вірусу в організмі ведуть до розвитку цирозу і гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки).
Гепатити В і С передаються через біологічні рідини організму: кров, при статевому акті, при користуванні загальними лезами, манікюрними ножицями, при недостатній обробці медичного, стоматологічного інструментарію при наявності мікротравм шкіри або слизових оболонок. Гостра інфекція вірусного гепатиту В може викликати такі симптоми гепатиту, як пожовтіння шкіри і очей (жовтуха), підвищення температури тіла, потемніння сечі, болі в животі, біль і дискомфорт в правому підребер’ї, слабкість, нудота, блювота.
Підступність хронічних гепатитів В і С полягає в тому, що вони в більшості випадків протікають безсимптомно. Іноді перші ознаки гепатиту нагадують застуду. Вони швидко проходять, і людина забуває про своє нездужання. Вона може роками не знати про те, що інфікована. А в цей час вірус поступово руйнує печінку. Гепатит часто знаходять випадково – наприклад, при спробі донорства крові, виявленні підвищеного рівня трансаміназ під час медичного огляду.
Гепатит В
Вірус гепатиту В в основному викликає гостре захворювання. Але інколи розвивається хронічний гепатит В, який поступово пошкоджує печінку. Хронічна форма захворювання частіше виникає у дітей. Людина може не відчувати жодних симптомів хронічного гепатиту В. При цьому вона здатна заражувати інших людей.
Вірус гепатиту В передається через кров та інші біологічні рідини організму. Він дуже стійкий і може зберігатись протягом декількох тижнів навіть в засохлій плямі крові.
Інфікуватися можна при занятті сексом без презервативу, ін’єкціях спільними шприцами з носієм вірусу, виконанні татуювань і пірсингу нестерильними інструментами, а також при використанні чужих речей, на яких може бути кров, наприклад, бритв, манікюрних ножиців або зубних щіток.
Мати може заразити свою дитину під час пологів. Тому лікарі рекомендують всім вагітним жінками перевіритись на гепатит В. При цьому не можна інфікуватися при побутових контактах, таких як обійми, поцілунки, кашель і чхання, спільне вживання їжі.
Інкубаційний період (від зараження до появи перших симптомів) триває в середньому три місяці. Ознаки гепатиту В нагадують грип. Симптоми можуть включати втомливість, невелике підвищення температури, головний біль, відсутність апетиту, нудоту і біль в животі. Але в більшості випадків хронічний гепатит В протікає безсимптомно.
Діагностика хронічного гепатиту В базується на лабораторних аналізах крові, які виявляють наявність антигенів вірусу і антитіл до нього. Антитіла використовуються імунною системою для знаходження і нейтралізації вірусу. Антигени – це молекули вірусу гепатиту, з якими зв’язуються антитіла. Також проводиться аналіз, який виявляє генетичний матеріал вірусу, його ДНК.
Гостра форма захворювання зазвичай не потребує лікування і проходить самостійно. Для полегшення симптомів пацієнту необхідний відпочинок, достатнє вживання рідини, відмова від алкоголю, правильне харчування.
Лікування хронічного гепатиту В є досить складною задачею. Воно складається з довгих курсів терапії аналогами нуклеозидів і інтерферонами. Ці препарати зменшують концентрацію вірусу аж до рівня, який не можна визначити, але після відміни лікування захворювання часто повертається. Антивірусна терапія знижує ризик розвитку цирозу і раку печінки.
Не всі пацієнти потребують невідкладної терапії. Це залежить від ступеню пошкодження печінки, прогресування інфекції. Більшість людей з хронічним гепатитом В можуть вести активний спосіб життя, якщо відмовляються від алкоголю, піклуються про себе і проходять регулярні огляди у лікаря.
Кращий спосіб профілактики гепатиту В – вакцинація. Курс складається з 3-4 уколів. Вакцинація необхідна всім лікарям, а також дорослим, які хочуть захиститися від інфекції. Щеплення від гепатиту рекомендовано, в тому числі, медикам, які мають підвищений рівень інфікування.
Гепатит С
Гепатит С частіше протікає в хронічній формі, яка сприяє розвитку цирозу і гепатоцелюлярної карциноми.
Внаслідок відсутності симптомів, носій вірусу часто не здогадується про свій статус, до тієї пори, доки не буде ознак недостатності печінки, проявів цирозу і раку печінки. Саме тому його називають «Ласкавий вбивця». Можуть пройти десятиріччя, перш ніж пацієнт дізнається про свій діагноз «гепатит С». Єдиними симптомами хронічного гепатиту С можуть бути слабкість і депресія.
Вірус передається через кров. Так само як і гепатитом В, гепатитом С можна заразитись під час використання шприців, нестерильних інструментів для пірсингу і татуювань, медичних маніпуляцій. Вірус може виживати на оточуючих поверхнях при кімнатній температурі, щонайменше, 16 годин, але не більше 4 діб.
В рідких випадках гепатит С може передати мати своїй дитині під час пологів. Ризик інфікування під час статевого акту досить малий. Додатково убезпечити себе можна, користуючись презервативами.
Через поцілунки, обійми, доторки вірус гепатиту С не передається. Інфікована людина безпечна для оточуючих і не повинна піддаватися соціальній ізоляції. Профілактика гепатиту С полягає в униканні контактів з кров’ю. Вакцини від вірусу, на жаль, не існує.
Інкубаційний період триває 1,5-2 місяці. Перші ознаки гепатиту С легко сплутати з грипом, так само як і у випадку гепатиту В. Вони швидко проходять, і захворювання може перейти в хронічну форму. Це відбувається з 85% інфікованих людей.
Вірус гепатиту С має здатність перевтілюватися. Він швидко розповсюджується і відтворюється, при цьому постійно міняючи властивості своєї оболонки. Це «збиває з пантелику» імунну систему, яка не встигає реагувати на перевтілення вірусу. Тому хронічний гепатит С розвивається настільки часто, а самолікування – неможливе.
Діагностика гепатиту С включає аналізи на антитіла до вірусу (анти-HCV). Якщо вони виявлені, це свідчить про те, що організм зустрічався з вірусом на якомусь етапі. В цьому випадку призначається наступний аналіз, який визначає наявність генетичного матеріалу вірусу (РНК) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). При позитивному результаті аналіз необхідно повторити ще раз – в іншій лабораторії. Методом ПЦР гепатит С може бути виявлений через 1-2 тижня після інфікування.
Якщо вірус присутній в організмі, визначається його кількість (вірусне навантаження) і генотип. Існує шість генотипів вірусу. Деякі генотипи вірусу гепатиту С вилікувати простіше, деякі – складніше.
Також лікар призначає додаткові аналізи та дослідження, які допомагають оцінити стан печінки і потребу в антивірусній терапії. Вони включають визначення рівня АЛТ, альбуміну, білірубіну (в тому числі, прямого), протромбінового часу.
Рішення про лікування хронічного гепатиту С приймається для кожного пацієнта індивідуально. Для боротьби з вірусом використовується комбінована терапія пегільованим інтерфероном і рибавірином. Ефективність лікування залежить від кількості і типу вірусу, ступеню пошкодження печінки.
Серйозні проблеми з печінкою розвиваються у четвертини пацієнтів, які хворіють більше 20 років. Вживання алкоголю значно прискорює розвиток цирозу і раку печінки. Тому алкоголь повинен бути під суровою забороною.
Антивірусна терапія достатньо ефективна (до 60% у пацієнтів, які інфіковані найбільш розповсюдженим 1 генотипом, і до 95% у пацієнтів, які інфіковані генотипами 2 і 3). Але вона триває 24-48 тижнів і має серйозні побічні ефекти. Препарати і протоколи лікування гепатиту С постійно вдосконалюються, і їхня ефективність зростає.
З 2011 року в світі настав новий етап в лікуванні гепатиту С – безінтерферонові препарати прямої противірусної дії. Курс лікування цими препаратами триває коротше (до 8-24 тижнів). Стійка вірусологічна відповідь досягає 95-100%. На відміну від терапії пегільованими інтерферонами, які потрібно колоти, безінтерферонові препарати використовуються у вигляді таблеток і не викликають ряду побічних ефектів, які має інтерферонове лікування.
Діагностика ступеню пошкодження печінки
Золотим стандартом в діагностиці захворювань печінки є біопсія печінки – за допомогою висококваліфікованого спеціаліста під контролем УЗ-дослідження здійснюється забір невеликої кількості тканини печінки з наступним ретельним вивчення патогістологом. Але цей метод має свої недоліки та обмеження.
Сучасна медицина володіє діагностичними методами, які дозволяють оцінити стан печінки і стадію фіброзу без хірургічного втручання. В Універсальній клініці «Оберіг» проводяться лабораторні тести – Фібромакс і Фібротест, основані на складних розрахунках, які враховують біомаркери фіброзу в крові пацієнта, а також його вік, стать, зріст, масу тіла.
Також в нашій клініці є апарат експертного класу УЗД з використанням сучасної методики – Shеar Wave еластографії, що дозволяє кількісно оцінити жорсткість і пружність паренхіми печінки, яка корелює зі шкалою Metavir для визначення ступеню фіброзу печінки.
Хронічні гепатити В і С – це серйозні захворювання, які приводять до цирозу і раку печінки. Вони є однією з розповсюджених причин трансплантації печінки, яка стає єдиним виходом при серйозному пошкодженні органу. Тому потрібно обов’язково консультуватися у досвідчених спеціалістів для сучасної діагностики і призначення ефективного лікування.
Звертайтесь в Гастроцентр Універсальної клініки «Оберіг», записавшись на консультацію за номерами:
(044) 521 30 03
(099) 521 30 03
(073) 521 30 03
У нас ви зможете пройти якісну лабораторну, інструментальну діагностику гепатиту і отримати лікування відповідно до світових стандартів.
Источник
