Наказ no 408 вірусний гепатит
Министерство здравоохранения РФ
ГОУ ВПО Тюменская государственная
Медицинская академия
Кафедра общей хирургии
Методические рекомендации
Приказы по асептике и антисептике
Тюмень — 2004 г.
Методические рекомендации для студентов 3 курса педиатрического факультета.
Составители: профессор Цирятьева С.Б., профессор Кечеруков А.И., доцент Горбачев В.Н., доцент Алиев Ф.Ш., к.м.н. Чернов И.А., ассистент Барадулин А.А., ассистент Комарова Л.Н.
Утверждено ЦКМС ТюмГМА в качестве учебно-методического пособия
(протокол № 3 от 16.12.04
В краткой форме изложены основные положения приказов № 408 МЗ СССР от 12.07.1989 г. «О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране», № 170 от 16.08.1994 «О мерах по соврешенствованию профилактики и лечения ВИЧ — инфекции в Российской Федерации», № 720 от 31.07.1978 «Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией», № 288 от 23.03.1975 «О санитарно- эпидемическом режиме в лечебно — профилактическом учреждении», № 320 от 05.03.1987 «Организация и проведение мероприятий по борьбе с педикулезом».
Развитие асептики и антисептики началось в 30 – х годах 19 столетия, когда работы английского хирурга Джозефа Листера произвели переворот в хирургии и положили начало новому этапу в развитии хирургии. С тех пор знания человека о микроорганизмах, вызывающих развитие гнойных осложнений ран, путях их передачи, способах лечения и профилактики значительным образом изменились. Большой прогресс в изучении инфекций с парентеральным механизмом передачи возбудителя достигнут в 80 – 90 – е годы ХХ столетия. Выделен и идентифицирован вирус иммунодефицита человека, изучены свойства парентеральных гепатитов В, С, D, G. Новые знания требуют законодательно закрепленных способов профилактики распространения этих инфекций в лечебно – профилактических учреждениях.
План изучения темы
1. Приказ 408 МЗ СССР от 12.07.1989 г. «О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране».
2. Приказ МЗ и МП РФ № 170 от 16.08.1994 «О мерах по соврешенствованию профилактики и лечения ВИЧ — инфекции в Российской Федерации».
3. Приказ № 720 от 31.07.1978 «Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией».
4. Приказ МЗ СССР № 288 от 23.03.1975 «О санитарно- эпидемическом режиме в лечебно — профилактическом учреждении».
5. Приказ 320 от 05.03.1987 «Организация и проведение мероприятий по борьбе с педикулезом».
Приказ 408 МЗ СССР от 12.07.1989 г. «О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране».
Основными причинами высокой заболеваемости вирусными гепатитами В и С (парентеральные гепатиты) являются недостатки обеспечения медицинских учреждений одноразовым инструментарием, стерилизационной аппаратурой и дезинфекционными средствами, реактивами и тест — системами для обследования доноров крови. Имеются грубые медицинским персоналом обработки медицинских и лабораторных инструментов и правил пользования инструментами. С этой целью разработаны приложения к Приказу 408 — Методические указания «Эпидемиология и профилактика вирусных гепатитов с парентеральным механизмом передачи возбудителя» (приложение 2) и «Средства и методы дезинфекции и стерилизации» (приложение 3).
Гепатит В — самостоятельное инфекционное заболевание, вызываемое ДНК — содержащим вирусом гепатита В. Особенностью заболевания является формирование хронических форм. Гепатит D (дельта) вызывается РНК — содержащим дефектным вирусом, способным реплицироваться лишь при обязательном участии вируса гепатита В. Заражение вирусом гепатита В происходит при трансфузии зараженной крови и/или ее компонентов, проведении лечебно — диагностических процедур. Возможно заражение при проведении татуировок, пирсинга, маникюра, проводимых общим инструментарием, ведущую роль в распространении парентеральных гепатитов имеет внутривенная наркомания. Для заражения гепатитом В достаточно введение минимального количества инфицированной крови — 10 -7 мл.
К группе высокого профессионального риска относятся персонал центров гемодиализа, хирурги, акушеры — гинекологи, лаборанты клинических и биохимических лабораторий, операционные и процедурные медицинские сестры.
С целью снижения заболеваемости вирусными гепатитами проводятся следующие мероприятия:
Постоянное обследование доноров крови.
Постоянное обследование реципиентов гемопрепаратов.
Защита и обработка рук медицинского персонала при контакте с кровью.
Соблюдение режимов предстерилизационной очистки и стерилизации всего медицинского инструментария.
Обследование персонала медицинских учреждений (группы риска) на наличие HBsAg при поступлении на работу и далее 1 раз в год.
Source: student2.ru
Читайте также
Источник: hepc.nextpharma.ru
Читайте также
Вид:
Источник
Найважливішим елементом боротьби з поширенням вірусних гепатитів є профілактика.
Її основи були закладені ще в СРСР, коли гепатити B і C (останній тоді ще називався «ні A, ні B») отримали активне поширення. У 1989 році вийшов наказ Міністерства охорони здоров’я № 408, присвячений заходам щодо зниження захворюваності цими небезпечними хворобами. У міру вивчення останніх і розробці методів боротьби з ними, удосконалювалися і систематизувалися профілактичні заходи, які набували форму санітарних норм і правил. Скорочено ці нормативні документи називаються СанПиНы, обов’язковість їх виконання встановлена законодавством.
Базис профілактики
Незважаючи на поважний вік наказу № 408 про заходи щодо зниження захворюваності гепатитами і те, що він був випущений ще в іншій державі, профілактика цих захворювань у 2014 році базується на його основних положеннях. Зокрема, наказом було затверджено методичні вказівки по профілактиці кожного з відомих на той період часу гепатитів, а також загальні заходи, що виключають зараження при лікуванні в стаціонарах, при амбулаторних обстежень та процедурах, переливанні крові і т. д. Важливим є те, що саме наказом № 408 була введена обов’язковість лікування осіб, хворих гепатитом, в інфекційних стаціонарах.
СанПиНы
Вірусні гепатити, хоча й об’єднані спільною назвою, але в залежності від типу мікроорганізму передаються різними способами, а тому для зниження захворюваності вимагають реалізації різних комплексів заходів. Існуючі станом на 2014 рік СанПиНы, присвячені гепатиту, можна поділити на три основні групи, реалізація яких спрямована на наступне:
- встановлення загальних вимог до епідеміологічного нагляду та профілактики;
- визначення заходів по кожній з різновидів захворювання;
- встановлення правил і заходів для різних видів діяльності (медицина, побутові послуги і. т. д), що перешкоджають зараження при їх здійсненні або користуванні послугами.
Загальні вимоги
Загальні для всіх вірусних гепатитів санітарні вимоги встановлені СП 3.1.958-00. В частині профілактики захворювання цей Санпін встановлює ряд вимог, у тому числі:
- реєстрацію хворих гострим та хронічним гепатитом в ЦГСЭН;
- госпіталізацію при первинному появі хвороби і її гострих проявах;
- регулярну перевірку певних груп ризику (медики, донори тощо) на захворювання;
- виявлення хвороби при прийомі на роботу і профілактичних оглядах.
У зв’язку з розходженням способів передачі різних форм гепатиту, у документі виділені окремі профілактичні заходи по кожній з його існуючих форм.
Заходи по різним формам хвороби
Крім Санпіну, загального для всіх форм захворювання, розроблено ряд нормативних правил за його окремими формами з урахуванням специфіки кожної з них. Так, наприклад, для гепатиту C особлива увага приділяється питанням виключення його передачі при наданні медичної допомоги (використання препаратів крові, стоматологія тощо), а також при наданні послуг, пов’язаних з можливістю нанести травму клієнту (перукарні, тату салони тощо). Найбільша група ризику – це наркомани, які використовують один шприц на кілька людей. Для гепатиту B виділяються питання профілактики його передачі статевим шляхом, так як ризик зараження таким способом для цієї форми захворювання оцінюється як високий.
Санітарні вимоги до різних видів діяльності
Захворіти гепатитом можна, відвідавши косметолога, стоматолога або покуштувавши сире м’ясо, розділене хворим м’ясником, мають порізи. Варіантів для зараження достатньо багато, тому СанПиНы виділяють ті види професійної діяльності, де кров носія вірусу може потрапити в ранку пацієнта (клієнта), вимагаючи їх регулярного обстеження на гепатит. Станом на 2014 рік якісь законодавчі обмеження видів робіт і професій для таких осіб відсутні, але існують підзаконні акти, що дозволяють, наприклад, тимчасово відсторонити хворого лікаря, який має порізи, від проведення операцій. Для видів діяльності з інструментами багаторазового використання, введена обов’язок їх стерилізації та компанії, які не дотримуються це правило можуть бути закриті.
Вакцинація
На 2014 рік існують ефективні вакцини проти двох форм гепатиту: A і B. Особливо рекомендується робити щеплення осіб, які належать до групи ризику. Стосовно до гепатиту B:
- члени сім’ї хворого;
- медичні працівники та студенти відповідних вузів;
- особи, що вживають наркотики, і з великим числом сексуальних партнерів.
Крім того, така профілактика знизить ризик захворіти на вірусний гепатит для хворих:
- при переливаннях крові;
- при проведенні гемодіалізу;
- при операціях.
Вакцинація ефективно діє приблизно 6-10 років для гепатиту A і більше 8 років для гепатиту B.
Аналіз документів
Нормативне законодавство щодо вірусних гепатитів менш струнке, ніж за ВІЛ-інфекції, для якої розроблено спеціальний закон. Крім наказу № 408, присвяченого заходів по зниженню захворюваності, і СанПиНов, станом на 2014 рік існує безліч інших наказів Міністерства охорони здоров’я на цю тему, частина яких застаріла або суперечить один одному. Наявність великої кількості документів ускладнює можливість їх виконання, так як багато хто просто не знають про їх існування. Це стосується як спеціалістів та осіб, входять у групу ризику, так і хворих, охочих дізнатися про свої права щодо державної допомоги в лікуванні гепатиту.
Источник: medical-wiki.in.ua
Читайте также
Вид:
Источник
Санитарно-нормативная база профилактик вирусных гепатитов
НАШИ ЧИТАТЕЛИ РЕКОМЕНДУЮТ!
Для лечения печени наши читатели успешно используют Leviron Duo. Видя, такую популярность этого средства мы решили предложить его и вашему вниманию.
Важнейшим элементом борьбы с распространением вирусных гепатитов является профилактика.
Ее основы были заложены еще в СССР, когда гепатиты B и C (последний тогда еще назывался «ни A, ни B») получили активное распространение. В 1989 году вышел приказ Министерства здравоохранения № 408, посвященный мерам по снижению заболеваемости этими опасными болезнями. По мере изучения последних и разработке методов борьбы с ними, совершенствовались и систематизировались профилактические мероприятия, которые обретали форму санитарных норм и правил. Сокращенно эти нормативные документы называются СанПиНы, обязательность их исполнения установлена законодательством.
Базис профилактики
Несмотря на почтенный возраст приказа № 408 о мерах по снижению заболеваемости гепатитами и то, что он был выпущен еще в другом государстве, профилактика этих заболеваний в 2014 году базируется на его основных положениях. В частности, приказом было утверждены методические указания по профилактике каждого из известных на тот период времени гепатитов, а также общие мероприятия, исключающие заражение при лечении в стационарах, при амбулаторных обследованиях и процедурах, переливании крови и т.д. Немаловажным является то, что именно приказом № 408 была введена обязательность лечение лиц, заболевших гепатитом, в инфекционных стационарах.
СанПиНы
Вирусные гепатиты, хотя и объединены общим названием, но в зависимости от типа микроорганизма передаются разными способами, а поэтому для снижения заболеваемости требуют реализации различных комплексов мероприятий. Существующие по состоянию на 2014 год СанПиНы, посвященные гепатиту, можно поделить на три основные группы, реализация которых направлена на следующее:
- установление общих требований к эпидемиологическому надзору и профилактике;
- определение мероприятий по каждой из разновидностей заболевания;
- установление правил и мер для различных видов деятельности (медицина, бытовые услуги и.т.д.), препятствующих заражению при их осуществлении или пользовании услугами.
Общие требования
Общие для всех вирусных гепатитов санитарные требования установлены СП 3.1.958-00. В части профилактики заболевания этот СанПиН устанавливает ряд требований, в том числе:
- регистрацию больных острым и хроническим гепатитом в ЦГСЭН;
- госпитализацию при первичном появлении болезни и ее острых проявлениях;
- регулярную проверку определенных групп риска (медики, доноры, и т.д.) на заболевание;
- выявление болезни при приеме на работу и профилактических осмотрах.
В связи с различием способов передачи различных форм гепатита, в документе выделены отдельные профилактические мероприятия по каждой из его существующих форм.
Мероприятия по различным формам болезни
Кроме СанПиНа, общего для всех форм заболевания, разработан ряд нормативных правил по его отдельным формам с учетом специфики каждой из них. Так, например, для гепатита C особое внимание уделяется вопросам исключения его передачи при оказании медицинской помощи (использование препаратов крови, стоматология и т.д.), а также при оказании услуг, связанных с возможностью нанести травму клиенту (парикмахерские, тату салоны и т.п.). Самая большая группа риска – это наркоманы, использующие один шприц на несколько человек. Для гепатита B выделяются вопросы профилактики его передачи половым путем, так как риск заражения таким способом для этой формы заболевания оценивается как высокий.
Санитарные требования к различным видам деятельности
Заболеть гепатитом можно, посетив косметолога, стоматолога или отведав сырое мясо, разделанное больным мясником, имеющим порезы. Вариантов для заражения достаточно много, поэтому СанПиНы выделяют те виды профессиональной деятельности, где кровь носителя вируса может попасть в ранку пациента (клиента), требуя их регулярного обследования на гепатит. По состоянию на 2014 год какие-либо законодательные ограничения видов работ и профессий для таких лиц отсутствуют, но существуют подзаконные акты, позволяющие, например, временно отстранить больного врача, имеющего порезы, от проведения операций. Для видов деятельности с инструментами многоразового использования, введена обязанность их стерилизации и компании, не соблюдающие это правило могут быть закрыты.
Вакцинация
На 2014 год существуют эффективные вакцины против двух форм гепатита: A и B. Особенно рекомендуется делать прививки лицам, относящимся к группе риска. Применительно к гепатиту B это:
- члены семьи больного;
- медицинские работники и студенты соответствующих вузов;
- лица, употребляющие наркотики, и с большим числом сексуальных партнеров.
Кроме того, такая профилактика снизит риск заболеть вирусным гепатитом для больных:
- при переливаниях крови;
- при проведении гемодиализа;
- при операциях.
Вакцинация эффективно действует примерно 6-10 лет для гепатита A и более 8 лет для гепатита B.
Анализ документов
Нормативное законодательство по вирусным гепатитам менее стройное, чем по ВИЧ-инфекции, для которой разработан специальный закон. Кроме приказа № 408, посвященного мерам по снижению заболеваемости, и СанПиНов, по состоянию на 2014 год существует множество других приказов Министерства здравоохранения на эту тему, часть их которых устарела или противоречит друг другу. Наличие большого количества документов затрудняет возможность их исполнения, так как многие просто не знают об их существовании. Это касается как специалистов и лиц, входящих в группу риска, так и больных, желающих узнать свои права по государственной помощи в лечении гепатита.
Source: lechenie-pechen.ru
Читайте также
Вид:
Источник
Міністерство охорони здоров’я рф
Укладачі: професор Алієв Ф. Ш. доцент Горбачов В. Н. доцент Чернов І. А. доцент Барадулін А. А. к. М. н. Комарова Л. Н.
Затверджено ЦКМС ТюмГМА як навчально-методичного посібника
У короткій формі викладені основні положення наказів № 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні», № 170 від 16.08.1994 «Про заходи щодо соврешенствованію профілактики і лікування ВІЛ — інфекції в Російській Федерації» , № 720 від 31.07.1978 «Про поліпшення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняної інфекцією», № 288 від 23.03.1975 «Про санітарно — епідемічному режимі в лікувально — профілактичних закладах», № 320 від 05.03 .1987 «Організація і проведення м еропріятій по боротьбі з педикульозом ».
Розвиток асептики і антисептики почалося в 30 — х роках 19 століття, коли роботи англійського хірурга Джозефа Лістера зробили переворот в хірургії та започаткували новий етап у розвитку хірургії. З тих пір знання людини про мікроорганізмах, що викликають розвиток гнійних ускладнень ран, шляхи їх передачі, способи лікування і профілактики значним чином змінилися. Великий прогрес у вивченні інфекцій з парентеральним механізмом передачі збудника досягнуто в 80 — 90 — ті роки ХХ століття. Виділено і ідентифікований вірус імунодефіциту людини, вивчені властивості парентеральних гепатитів В, С, D, G. Нові знання вимагають законодавчо закріплених способів профілактики поширення цих інфекцій в лікувально — профілактичних закладах.
План вивчення теми
Наказ 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні».
Наказ МОЗ та МП РФ № 170 від 16.08.1994 «Про заходи щодо соврешенствованію профілактики і лікування ВІЛ — інфекції в Російській Федерації».
Наказ № 720 від 31.07.1978 «Про поліпшення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняної інфекцією».
Наказ МОЗ СРСР № 288 від 23.03.1975 «Про санітарно — епідемічному режимі в лікувально — профілактичних закладах».
Наказ 320 від 05.03.1987 «Організація і проведення заходів по боротьбі з педикульозом».
Наказ 408 мз ссср від 12.07.1989 р «про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні».
Основними причинами високої захворюваності вірусними гепатитами В і С (парентеральні гепатити) є недоліки забезпечення медичних установ одноразовим інструментарієм, стерилізаційної апаратурою та дезінфекційними засобами, реактивами і тест — системами для обстеження донорів крові. Є грубі медичним персоналом обробки медичних та лабораторних інструментів і правил користування інструментами. З цією метою розроблені додатки до Наказу 408 — Методичні вказівки «Епідеміологія і профілактика вірусних гепатитів з парентеральним механізмом передачі збудника» (додаток 2) та «Засоби і методи дезінфекції та стерилізації» (додаток 3).
Гепатит В — самостійне інфекційне захворювання, що викликається ДНК — вірус гепатиту В. Особливістю захворювання є формування хронічних форм. Гепатит D (дельта) викликається РНК — містить дефектним вірусом, здатним реплицироваться лише за обов’язкової участі вірусу гепатиту В. Зараження вірусом гепатиту В відбувається при трансфузии зараженої крові та / або її компонентів, проведенні лікувально — діагностичних процедур. Можливе зараження при проведенні татуювань, пірсингу, манікюру, що проводяться загальним інструментарієм, провідну роль в поширенні парентеральних гепатитів має внутрішньовенна наркоманія. Для зараження гепатитом В досить введення мінімальної кількості інфікованої крові — 10 -7 мл.
До групи високого професійного ризику відносяться персонал центрів гемодіалізу, хірурги, акушери — гінекологи, лаборанти клінічних та біохімічних лабораторій, операційні та процедурні медичні сестри.
З метою зниження захворюваності вірусними гепатитами проводяться такі заходи:
Постійне обстеження донорів крові.
Постійне обстеження реципієнтів гемопрепарати.
Захист і обробка рук медичного персоналу при контакті з кров’ю.
Дотримання режимів передстерилізаційного очищення і стерилізації всього медичного інструментарію.
Обстеження персоналу медичних установ (групи ризику) на наявність HBsAgпрі надходженні на роботу і далі 1 раз на рік.
Наказ 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні».
Методичні рекомендації для студентів 3 курсу педіатричного факультету.
Укладачі: професор Цірятьева С. Б. професор Кечеруков А. І. доцент Горбачов В. Н. доцент Алієв Ф. Ш. к. М. н. Чернов І. А. асистент Барадулін А. А. асистент Комарова Л. Н.
Затверджено ЦКМС ТюмГМА як навчально-методичного посібника
(Протокол № 3 від 16.12.04
У короткій формі викладені основні положення наказів № 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні», № 170 від 16.08.1994 «Про заходи щодо соврешенствованію профілактики і лікування ВІЛ — інфекції в Російській Федерації» , № 720 від 31.07.1978 «Про поліпшення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняної інфекцією», № 288 від 23.03.1975 «Про санітарно — епідемічному режимі в лікувально — профілактичних закладах», № 320 від 05.03 .1987 «Організація і проведення м еропріятій по боротьбі з педикульозом ».
Розвиток асептики і антисептики почалося в 30 — х роках 19 століття, коли роботи англійського хірурга Джозефа Лістера зробили переворот в хірургії та започаткували новий етап у розвитку хірургії. З тих пір знання людини про мікроорганізмах, що викликають розвиток гнійних ускладнень ран, шляхи їх передачі, способи лікування і профілактики значним чином змінилися. Великий прогрес у вивченні інфекцій з парентеральним механізмом передачі збудника досягнуто в 80 — 90 — ті роки ХХ століття. Виділено і ідентифікований вірус імунодефіциту людини, вивчені властивості парентеральних гепатитів В, С, D, G. Нові знання вимагають законодавчо закріплених способів профілактики поширення цих інфекцій в лікувально — профілактичних закладах.
План вивчення теми
1. Наказ 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні».
2. Наказ МОЗ і МП РФ № 170 від 16.08.1994 «Про заходи щодо соврешенствованію профілактики і лікування ВІЛ — інфекції в Російській Федерації».
3. Наказ № 720 від 31.07.1978 «Про поліпшення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняної інфекцією».
4. Наказ МОЗ СРСР № 288 від 23.03.1975 «Про санітарно — епідемічному режимі в лікувально — профілактичних закладах».
5. Наказ 320 від 05.03.1987 «Організація і проведення заходів по боротьбі з педикульозом».
Наказ 408 МОЗ СРСР від 12.07.1989 р «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні».
Основними причинами високої захворюваності вірусними гепатитами В і С (парентеральні гепатити) є недоліки забезпечення медичних установ одноразовим інструментарієм, стерилізаційної апаратурою та дезінфекційними засобами, реактивами і тест — системами для обстеження донорів крові. Є грубі медичним персоналом обробки медичних та лабораторних інструментів і правил користування інструментами. З цією метою розроблені додатки до Наказу 408 — Методичні вказівки «Епідеміологія і профілактика вірусних гепатитів з парентеральним механізмом передачі збудника» (додаток 2) та «Засоби і методи дезінфекції та стерилізації» (додаток 3).
Гепатит В — самостійне інфекційне захворювання, що викликається ДНК — вірус гепатиту В. Особливістю захворювання є формування хронічних форм. Гепатит D (дельта) викликається РНК — містить дефектним вірусом, здатним реплицироваться лише за обов’язкової участі вірусу гепатиту В. Зараження вірусом гепатиту В відбувається при трансфузии зараженої крові та / або її компонентів, проведенні лікувально — діагностичних процедур. Можливе зараження при проведенні татуювань, пірсингу, манікюру, що проводяться загальним інструментарієм, провідну роль в поширенні парентеральних гепатитів має внутрішньовенна наркоманія. Для зараження гепатитом В досить введення мінімальної кількості інфікованої крові — 10 -7 мл.
До групи високого професійного ризику відносяться персонал центрів гемодіалізу, хірурги, акушери — гінекологи, лаборанти клінічних та біохімічних лабораторій, операційні та процедурні медичні сестри.
З метою зниження захворюваності вірусними гепатитами проводяться такі заходи:
Постійне обстеження донорів крові.
Постійне обстеження реципієнтів гемопрепарати.
Захист і обробка рук медичного персоналу при контакті з кров’ю.
Дотримання режимів передстерилізаційного очищення і стерилізації всього медичного інструментарію.
Обстеження персоналу медичних установ (групи ризику) на наявність HBsAg при надходженні на роботу і далі 1 раз на рік.
Дата додавання: -07-20; переглядів: 175 | Порушення авторських прав
ВИТЯГ З НАКАЗУ МОЗ № 408 від 12.07.89
«Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні»
1. Дезінфекція столового посуду при вірусному гепатиті В і носійство НВs-антигену:
1. Очищають від залишків їжі.
2. Занурюють в 3% освітлений розчин хлорного вапна — 60 хвилин або
3% розчин хлораміну на 60 хвилин або 1% освітлений розчин гіпохлориду Са — 60 хвилин або 0,6% освітлений розчин гіпохлориду Са — 120 хвилин або кип’ятять у 2% розчині соди — 15 хвилин.
3. Миють 2 рази в 2% мильно-содовому розчині (100г мила + 100г соди на 10 л води).
4. полоскати, мають окропом, просушують.
5. Можна металевий посуд (ножі, виделки, ложки), молочні пляшечки прожарювати в духовці при температурі 120 — 45 хвилин.
1. Очищають від залишків їжі.
2. Миють в 2% мильно-содовому розчині (100г мила + 100г соди на 10 л води).
3. Знезаражують в повітряному стерилізаторі 120 — 45 хвилин.
4. Змивні води після миття посуду знезаражують сухим хлорним вапном з розрахунку 200г хлорного вапна на 10 л води (1. 50).
5. Залишки їжі засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1. 5 на 30 хвилин (2 кг вапна на відро залишків).
6. Мочалки після миття посуду кип’ятять в 2% содовому розчині 15 хвилин або замочують в 3% освітлений розчин хлорного вапна — 60 хвилин або 3% розчин хлораміну на 60 хвилин, або 1% розчин гіпохлориду Са — 60 хвилин, або 0,6% освітлений розчин гіпохлориду Са — 120 хвилин.
2. Дезінфекція білизни при вірусному гепатиті «В» і в носійство НВs-антигену, санобробка взуття.
1. Забруднене виділеннями білизна отполасківается в дезинфицирующем розчині. Воду після отполасківанія знезаражують сухим хлорним вапном з розрахунку 200г сухого хлорного вапна на 1 відро води.
2. отполоскать від виділень білизна замочують в дезинфицирующем розчині з розрахунку 5 л дез. розчину на 1 кг сухої білизни.
3. Застосовують дез. розчини: 3% розчин хлораміну; 0,5% розчин активованого хлораміну, експозиція 1 годину. 0,5% розчин ДП-2 експозиція 2 години.
4. Потім білизна прополіскують проточною водою і відправляють прати в пральню.
5. Білизна завошивлених хворих замочують в 0,15% розчин водної емульсії карбофосу на 20 хвилин, після чого замочують у дез. розчині вищеописаним методом.
6. Шкіряне взуття, тапочки протирають тампоном, змоченим 40% розчином оцтової кислоти або 25% розчином формаліну, складають в клейончатий мішок на 3 години, потім провітрюють 10-12 годин.
3. Дезінфекція горщиків, суден при вірусному гепатиті «В» і носійства на НВs-антигену.
1. Виділення хворого (кал, сеча, блювотні маси) виливають у бак «для зливу випорожнень», засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні
1. 5 (2 кг сухого хлорного вапна на 10 л випорожнень) і перемішують. Експозиція 90 хвилин.
2. У горщик налити 3% освітлений розчин хлорного вапна або 3% розчин хлораміну або 0,6% освітленого розчину гіпохлориду кальцію, за допомогою квача відмити від виділень і брудну воду вилити в бак «для зливу випорожнень».
3. Горщик занурюють в 3% освітлений розчин хлорного вапна або 3% розчин хлораміну. Експозиція 1 годину або 0,6% освітлений розчин гіпохлориду кальцію. Експозиція 2 години.
4. Квач знезаражують в 3% освітленому розчині хлорного вапна або 3% розчині хлораміну. Експозиція 1 годину або 0,6% освітлений розчин гіпохлориду кальцію. Експозиція 2 години.
4. Дезінфекція приміщень та предметів догляду за вірусному гепатиті «В» і носійство НВs-антигену.
1. Вологе прибирання виробляти в палатах 2 рази в день з дез. розчином: 1% освітлений розчин хлорного вапна або 0,6% розчином гіпохлориду кальцію або 1% розчином хлораміну з подальшою вологим прибиранням. У туалетах вологе прибирання виробляти 3% освітленим розчином Хорн вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну. Заключну дезінфекцію в палатах і туалетах виробляти 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну, при туберкульозі 5% освітленим розчином хлорного вапна або 5% розчином хлораміну.
2. Дверні ручки, спускові гачки в туалетах, крани дезінфікувати 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну 3-4 рази на день.
3. Пил з вікон, батарей і меблів витирати 1% розчином освітленої хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 1% розчином хлораміну. Обідні столи в палатах після їжі обтирати 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну, перед їжею мити гарячою водою з милом.
4. Тумба сітки міняти після виписки кожного хворого, сітки знезаражуються як білизна в 3% розчині хлораміну або в 0,5% активованому розчині хлораміну 1 годину з подальшим полосканням і пранням. Грілки, підкладні кола — дезінфікувати дворазовим протиранням 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію, 3% розчином хлораміну з наступним промиванням гарячою водою з милом. Клейончасті наматрацники замочуються в 3% освітленому розчині хлорного вапна або 3% розчині хлораміну протягом 1 години.
5. Іграшки знезаражуються 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну. Експозиція 1 годину. Після знезараження іграшки промивають гарячою водою.
6. Ванна після миття хворого знезаражується 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну з подальшим миттям гарячою водою.
7. Брудна вода після миття хворого знезаражується хлорним вапном з розрахунку 200г сухого хлорного вапна на 1 відро води. Експозиція 30 хвилин. Мочалки для миття хворого кип’ятити в 2% мильно-содовому розчині протягом 15 хвилин.
8. Відра, тази, ганчірки для стирання пилу повинні бути окремі для палат, буфетної, коридору, туалетів, знезаражуються 3% освітленим розчином хлорного вапна або 0,6% освітленим розчином гіпохлориду кальцію або 3% розчином хлораміну. Експозиція 1 годину.
— занурюють в 3% розчин хлораміну на 60 хвилин;
— занурюють в 0,5% миючий розчин 50 на 15 хвилин;
— промивають проточною водою;
— обполіскують дистильованою водою;
— автоклавують при температурі 132, 2,2 атм. 20 хвилин або стерилізують в 8% розчині Лізоформін — 1 година;
— вимити в 2% розчині соди;
Источник
