Необхідність обстеження донорів на вірусний гепатит

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Н А К А З

N 106 від 20.06.94
м.Київ

vd940620 vn106

Про обстеження донорів на гепатит С

За даними світової літератури, у багатьох країнах, в тому
числі і СНД, має місце значне інфікування населення вірусом
гепатиту С — від 1 до 12 %. Враховуючи, що основний шлях його
передачі, як і вірусу гепатиту В, є парентеральний, для
попередження розповсюдження гепатиту С трансфузійним шляхом серед
населення п р о п о н у ю:

1. Міністерству охорони здоров’я Республіки Крим, начальникам
управлінь охорони здоров’я обласних і міських державних
адміністрацій:
1.1. Організувати починаючи з 01.09.94 року обстеження
донорів на наявність у крові антитіл до гепатиту С, використовуючи
для цього чутливий метод індикації-імуноферментний аналіз (ІФА), а
також виявлення активності аланінамінотрансферази (АЛТ).
З 01.01.95 року перейти на 100% обстеження донорської крові на
гепатит С.
1.2. Вжити заходів щодо забезпечення установ служби крові
комплектами апаратури для ІФА та імуноферментними тест-системами
для обстеження донорів на наявність антитіл до гепатиту С.
1.3. Закупівлю імуноферментних тест-систем на гепатит С
проводити за рахунок місцевих бюджетів централізовано через ДП
«Укрвакцина» МОЗ України або самостійно через підприємства і їх
представництва, що реалізують тест-системи, які зареєстровані
Фармакологічним комітетом МОЗ України.
1.4. Визначити потребу в імуноферментних тест-системах на
гепатит С та подати на них заявку ДП «Укрвакцина» МОЗ України.
1.5. У місячний строк організувати навчання
лікарів-лаборантів служби крові лабораторній діагностиці гепатиту
С.
1.6. Донорську кров, позитивну на антитіла до вірусу гепатиту
С, вважати потенційно інфікованою і знешкоджувати або передавати
для виготовлення діагностикумів з неї. Не допускати в
трансфузійній практиці використання крові та плазми від людей, у
яких виявлено антитіла до вірусу гепатиту С або встановлено
підвищений рівень АЛТ.
1.7. Дотримуватися в установах служби крові, відповідно до
інструкцій по гепатиту В, протиепідемічного режиму, який виключає
можливість інфікування вірусом гепатиту С персоналу, донорів,
донорської крові та плазми.
1.8. Забезпечити реєстрацію виявлених випадків гепатиту С в
установах служби крові та передачу інформації щодо них в
територіальні санепідстанції та інші державні установи в порядку,
встановленому для гепатиту В.

Н А К А З У Ю:

1. Київському НДІ гематології та переливання крові
(П.М. Перехрестенко):
1.1. Проводити методичну та консультативну роботу щодо
профілактики гепатиту С в службі крові України (постійно).
1.2. Забезпечити розробку інструктивних матеріалів по
профілактиці гепатитів в установах служби крові (01.01.95 р.)
1.3. Брати участь у вивченні пріоритетних імуноферментних
тест-систем для гепатиту С, які випускають різні підприємства
України, СНД та інших держав для застосування їх в службі крові.
2. Київському інституту удосконалення лікарів (В.М. Гирін):
проводити навчання лікарів закладів служби крові лабораторній
діагностиці гепатиту С.
3. Державному підприємству «Укрвакцина» МОЗ України
(Г.Ф. Бруй) організувати замовлення тест-систем на гепатит С на
підприємствах та доставку їх на місце призначення, відповідно до
заявок обласних та міських державних адміністрацій.
4. Київському НДІ епідеміології та інфекційних захворювань
(А.М. Щербинська):
4.1. Проводити вивчення гепатиту С з метою розробки заходів
його профілактики.
4.2. Розробити відомчий статистичний звіт по обліку випадків
виявлення носіїв та хворих гепатитами В і С та інструкцію по його
заповненню і подати на затвердження в установленому порядку
(до 01.01.95 р.).
4.3. Провести разом з Київським НДІ гематології та
переливання крові протягом III та IV кварталів 1994 року
порівняльну характеристику та експертну оцінку тест-систем на
гепатит С, які випускають різні підприємства України, СНД та інших
держав. Результати оцінки та свої пропозиції подати до Головного
санепідуправління МОЗ України для визначення пріоритету
тест-систем та використання даних для їх заявки.
Контроль за виконанням цього наказу покладаю на начальника
Головного управління організації медичної допомоги та медичного
страхування МОЗ України.

Міністр Ю.П.Спіженко

Источник

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Н А К А З

№ 106 від 20.06.94
м.Київ

Про обстеження донорів на гепатит С

За даними світової літератури, у багатьох країнах, в тому числі і СНД, має місце значне інфікування населення вірусом гепатиту С — від 1 до 12 %. Враховуючи, що основний шлях його передачі, як і вірусу гепатиту В, є парентеральний, для попередження розповсюдження гепатиту С трансфузійним шляхом серед населення п р о п о н у ю:

1. Міністерству охорони здоров’я Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних і міських державних адміністрацій:

1.1. Організувати починаючи з 01.09.94 року обстеження донорів на наявність у крові антитіл до гепатиту С, використовуючи для цього чутливий метод індикації-імуноферментний аналіз (ІФА), а також виявлення активності аланінамінотрансферази (АЛТ). З 01.01.95 року перейти на 100% обстеження донорської крові на гепатит С.

1.2. Вжити заходів щодо забезпечення установ служби крові комплектами апаратури для ІФА та імуноферментними тест-системами для обстеження донорів на наявність антитіл до гепатиту С.

1.3. Закупівлю імуноферментних тест-систем на гепатит С проводити за рахунок місцевих бюджетів централізовано через ДП «Укрвакцина» МОЗ України або самостійно через підприємства і їх представництва, що реалізують тест-системи, які зареєстровані Фармакологічним комітетом МОЗ України.

1.4. Визначити потребу в імуноферментних тест-системах на гепатит С та подати на них заявку ДП «Укрвакцина» МОЗ України.

1.5. У місячний строк організувати навчання лікарів-лаборантів служби крові лабораторній діагностиці гепатиту С.

1.6. Донорську кров, позитивну на антитіла до вірусу гепатиту С, вважати потенційно інфікованою і знешкоджувати або передавати для виготовлення діагностикумів з неї. Не допускати в трансфузійній практиці використання крові та плазми від людей, у яких виявлено антитіла до вірусу гепатиту С або встановлено підвищений рівень АЛТ.

1.7. Дотримуватися в установах служби крові, відповідно до інструкцій по гепатиту В, протиепідемічного режиму, який виключає можливість інфікування вірусом гепатиту С персоналу, донорів, донорської крові та плазми.

1.8. Забезпечити реєстрацію виявлених випадків гепатиту С в установах служби крові та передачу інформації щодо них в територіальні санепідстанції та інші державні установи в порядку, встановленому для гепатиту В. НАКАЗУЮ:

1. Київському НДІ гематології та переливання крові (П.М. Перехрестенко):

1.1. Проводити методичну та консультативну роботу щодо профілактики гепатиту С в службі крові України (постійно).

1.2. Забезпечити розробку інструктивних матеріалів по профілактиці гепатитів в установах служби крові (01.01.95 р.)

1.3. Брати участь у вивченні пріоритетних імуноферментних тест-систем для гепатиту С, які випускають різні підприємства України, СНД та інших держав для застосування їх в службі крові.

2. Київському інституту удосконалення лікарів (В.М. Гирін): проводити навчання лікарів закладів служби крові лабораторній діагностиці гепатиту С.

3. Державному підприємству «Укрвакцина» МОЗ України (Г.Ф. Бруй) організувати замовлення тест-систем на гепатит С на підприємствах та доставку їх на місце призначення, відповідно до заявок обласних та міських державних адміністрацій.

4. Київському НДІ епідеміології та інфекційних захворювань (А.М. Щербинська):

4.1. Проводити вивчення гепатиту С з метою розробки заходів його профілактики.

4.2. Розробити відомчий статистичний звіт по обліку випадків виявлення носіїв та хворих гепатитами В і С та інструкцію по його заповненню і подати на затвердження в установленому порядку (до 01.01.95 р.).

4.3. Провести разом з Київським НДІ гематології та переливання крові протягом III та IV кварталів 1994 року порівняльну характеристику та експертну оцінку тест-систем на гепатит С, які випускають різні підприємства України, СНД та інших держав. Результати оцінки та свої пропозиції подати до Головного санепідуправління МОЗ України для визначення пріоритету тест-систем та використання даних для їх заявки.

Контроль за виконанням цього наказу покладаю на начальника Головного управління організації медичної допомоги та медичного страхування МОЗ України.

Источник

Діагностика вірусних гепатитів

Вірусний гепатит А

Основним методом діагностики є виявлення у крові специфічних для ВГA антитіл IgM, що свідчать про гостре захворювання.

Для визначення діагнозу вірусного гепатиту А також враховують дані об’єктивного обстеження та анамнезу.

З додаткових тестів може бути виявлення РНК вірусу гепатиту А за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), але для цього потрібне специфічне лабораторне обладнання і не завжди є можливість його здійснити.

Вірусний гепатит С

Гостра інфекція ВГC зазвичай має безсимптомний перебіг, тому її нечасто діагностують на ранніх етапах. Хронічний вірусний гепатит С у більшості хворих так само не має симптомів і може тривати десятки років, що призводить до серйозного ураження печінки.

Діагностика ВГС має кілька етапів.

1. Серологічний скринінг на антитіла до ВГC.

Виявлення антитіл (IgG, IgM) до ВГС може свідчити як про гостру чи хронічну стадію захворювання, так і про перенесений у минулому вірусний гепатит С. Адже близько 25% осіб, інфікованих ВГС, спонтанно позбавляються вірусу без будь-якого лікування, проте у більшості випадків антитіла у них лишатимуться довічно.

Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Якщо підтверджено наявність антитіл до ВГС, для визначення діагнозу необхідно перевірити наявність РНК ВГС або core-антигена ВГС. Це обстеження допомагає з’ясувати, чи наявна ВГС-інфекція у крові людини.

3. У разі підтвердження хронічної інфекції ВГC можна визначити генотип вірусу — це важливо для обрання схеми лікування. Проте завдяки існуванню пангенотипних схем визначення генотипу таке дослідження необов’язкове.

4. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

Скринінг на ВГC рекомендовано для таких категорій населення:

секс-робітники;
чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;
особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним та/або інтраназальним шляхом;
особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;
особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;
медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування, наприклад інвазійних, та/або контакт із біологічними рідинами, що можуть містити зразки вірусу (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайних ситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чи потрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГC);
особи, які мають клінічні ознаки ВГС (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома, підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження, або захворювання, що часто супроводжують ВГС як позапечінкові прояви);
люди, які живуть з ВІЛ;
особи, які перебували в установах виконання покарань;
особи, які мають татуювання, пірсинг;
особи, які отримували медичну чи стоматологічну допомогу в умовах, за яких немає певності в дотриманні заходів з інфекційного контролю.

Алгоритм діагностики, лікування та моніторингу хронічного вірусного гепатиту C

Необхідність обстеження донорів на вірусний гепатит

Вірусний гепатит В

Діагностика ВГΒ має кілька етапів.

1. Визначення поверхневого антигена гепатиту B — HBsAg. Наявність HBsAg свідчить про гострий або хронічний гепатит, носійство вірусу. Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Додаткові обстеження, зокрема: визначення anti-HB, HBcAg, IgM anti-HBc, anti-HBc, HBeAg, anti-HBe, ДНК ВГВ, вірусу гепатиту дельта тощо. Такі обстеження призначає та інтерпретує лише лікар.

3. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

Скринінг на ВГB рекомендовано для таких категорій населення:

чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;
секс-працівники;
особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним шляхом;
особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;
особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;
медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування, наприклад інвазійних, та/або контакт із біологічними рідинами, що можуть містити зразки вірусу (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайних ситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чи потрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГB);
особи, які мають клінічні ознаки ВГB (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома, підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження);
люди, які живуть з ВІЛ;
особи, які перебували в установах виконання покарань;
особи, які мали/мають статевого партнера/побутові контакти (проживали чи проживають спільно) з особою, інфікованою ВГВ.

Визначити ступінь фіброзу печінки можна за допомогою різних методів:

фіброскан;
еластографія печінки;
розрахунок сироваткових біомаркерів (APRI, FIB-4 тощо).

Алгоритм діагностики, лікування та моніторингу хронічного вірусного гепатиту B

Необхідність обстеження донорів на вірусний гепатит

Вірусний гепатит D

Інфекцію ВГD діагностують за допомогою виявлення високих титрів імуноглобуліну G (IgG) та імуноглобуліну М (IgM), антитіл до вірусу гепатиту дельта і підтверджують шляхом виявлення РНК вірусу в сироватці крові.

Визначення гепатиту D є актуальним лише для осіб, які мають вірус гепатиту B.

Заклади охорони здоров’я в Україні, що надають послуги з діагностики та лікування вірусних гепатитів

Лабораторії в Україні, що надають послуги з діагностики вірусних гепатитів

Источник

Ì²Í²ÑÒÅÐÑÒÂÎ ÎÕÎÐÎÍÈ ÇÄÎÐÎÂ’ß ÓÊÐÀ¯ÍÈ

ÍÀÊÀÇ
N 106 â³ä 20.06.94
ì.Êè¿â

Ïðî îáñòåæåííÿ äîíîð³â íà ãåïàòèò Ñ

Çà äàíèìè ñâ³òîâî¿ ë³òåðàòóðè, ó áàãàòüîõ êðà¿íàõ, â òîìó ÷èñë³ ³ ÑÍÄ, ìàº ì³ñöå çíà÷íå ³íô³êóâàííÿ íàñåëåííÿ â³ðóñîì ãåïàòèòó Ñ — â³ä 1 äî 12 %. Âðàõîâóþ÷è, ùî îñíîâíèé øëÿõ éîãî ïåðåäà÷³, ÿê ³ â³ðóñó ãåïàòèòó Â, º ïàðåíòåðàëüíèé, äëÿ ïîïåðåäæåííÿ ðîçïîâñþäæåííÿ ãåïàòèòó Ñ òðàíñôóç³éíèì øëÿõîì ñåðåä íàñåëåííÿ ïðîïîíóþ:

1. Ì³í³ñòåðñòâó îõîðîíè çäîðîâ’ÿ Ðåñïóáë³êè Êðèì, íà÷àëüíèêàì óïðàâë³íü îõîðîíè çäîðîâ’ÿ îáëàñíèõ ³ ì³ñüêèõ äåðæàâíèõ àäì³í³ñòðàö³é:

1.1. Îðãàí³çóâàòè ïî÷èíàþ÷è ç 01.09.94 ðîêó îáñòåæåííÿ äîíîð³â íà íàÿâí³ñòü ó êðîâ³ àíòèò³ë äî ãåïàòèòó Ñ, âèêîðèñòîâóþ÷è äëÿ öüîãî ÷óòëèâèé ìåòîä ³íäèêàö³¿-³ìóíîôåðìåíòíèé àíàë³ç (²ÔÀ), à òàêîæ âèÿâëåííÿ àêòèâíîñò³ àëàí³íàì³íîòðàíñôåðàçè (ÀËÒ). Ç 01.01.95 ðîêó ïåðåéòè íà 100% îáñòåæåííÿ äîíîðñüêî¿ êðîâ³ íà ãåïàòèò Ñ.

1.2. Âæèòè çàõîä³â ùîäî çàáåçïå÷åííÿ óñòàíîâ ñëóæáè êðîâ³ êîìïëåêòàìè àïàðàòóðè äëÿ ²ÔÀ òà ³ìóíîôåðìåíòíèìè òåñò-ñèñòåìàìè äëÿ îáñòåæåííÿ äîíîð³â íà íàÿâí³ñòü àíòèò³ë äî ãåïàòèòó Ñ.

1.3. Çàêóï³âëþ ³ìóíîôåðìåíòíèõ òåñò-ñèñòåì íà ãåïàòèò Ñ ïðîâîäèòè çà ðàõóíîê ì³ñöåâèõ áþäæåò³â öåíòðàë³çîâàíî ÷åðåç ÄÏ «Óêðâàêöèíà» ÌÎÇ Óêðà¿íè àáî ñàìîñò³éíî ÷åðåç ï³äïðèºìñòâà ³ ¿õ ïðåäñòàâíèöòâà, ùî ðåàë³çóþòü òåñò-ñèñòåìè, ÿê³ çàðåºñòðîâàí³ Ôàðìàêîëîã³÷íèì êîì³òåòîì ÌÎÇ Óêðà¿íè.

1.4. Âèçíà÷èòè ïîòðåáó â ³ìóíîôåðìåíòíèõ òåñò-ñèñòåìàõ íà ãåïàòèò Ñ òà ïîäàòè íà íèõ çàÿâêó ÄÏ «Óêðâàêöèíà» ÌÎÇ Óêðà¿íè.

1.5. Ó ì³ñÿ÷íèé ñòðîê îðãàí³çóâàòè íàâ÷àííÿ ë³êàð³â-ëàáîðàíò³â ñëóæáè êðîâ³ ëàáîðàòîðí³é ä³àãíîñòèö³ ãåïàòèòó Ñ.

1.6. Äîíîðñüêó êðîâ, ïîçèòèâíó íà àíòèò³ëà äî â³ðóñó ãåïàòèòó Ñ, ââàæàòè ïîòåíö³éíî ³íô³êîâàíîþ ³ çíåøêîäæóâàòè àáî ïåðåäàâàòè äëÿ âèãîòîâëåííÿ ä³àãíîñòèêóì³â ç íå¿. Íå äîïóñêàòè â òðàíñôóç³éí³é ïðàêòèö³ âèêîðèñòàííÿ êðîâ³ òà ïëàçìè â³ä ëþäåé, ó ÿêèõ âèÿâëåíî àíòèò³ëà äî â³ðóñó ãåïàòèòó Ñ àáî âñòàíîâëåíî ï³äâèùåíèé ð³âåíü ÀËÒ.

1.7. Äîòðèìóâàòèñÿ â óñòàíîâàõ ñëóæáè êðîâ³, â³äïîâ³äíî äî ³íñòðóêö³é ïî ãåïàòèòó Â, ïðîòèåï³äåì³÷íîãî ðåæèìó, ÿêèé âèêëþ÷àº ìîæëèâ³ñòü ³íô³êóâàííÿ â³ðóñîì ãåïàòèòó Ñ ïåðñîíàëó, äîíîð³â, äîíîðñüêî¿ êðîâ³ òà ïëàçìè.

1.8. Çàáåçïå÷èòè ðåºñòðàö³þ âèÿâëåíèõ âèïàäê³â ãåïàòèòó Ñ â óñòàíîâàõ ñëóæáè êðîâ³ òà ïåðåäà÷ó ³íôîðìàö³¿ ùîäî íèõ â òåðèòîð³àëüí³ ñàíåï³äñòàíö³¿ òà ³íø³ äåðæàâí³ óñòàíîâè â ïîðÿäêó, âñòàíîâëåíîìó äëÿ ãåïàòèòó Â.

ÍÀÊÀÇÓÞ:

1. Êè¿âñüêîìó ÍÄ² ãåìàòîëîã³¿ òà ïåðåëèâàííÿ êðîâ³ (Ï.Ì. Ïåðåõðåñòåíêî):

1.1. Ïðîâîäèòè ìåòîäè÷íó òà êîíñóëüòàòèâíó ðîáîòó ùîäî ïðîô³ëàêòèêè ãåïàòèòó Ñ â ñëóæá³ êðîâ³ Óêðà¿íè (ïîñò³éíî).

1.2. Çàáåçïå÷èòè ðîçðîáêó ³íñòðóêòèâíèõ ìàòåð³àë³â ïî ïðîô³ëàêòèö³ ãåïàòèò³â â óñòàíîâàõ ñëóæáè êðîâ³ (01.01.95 ð.)

1.3. Áðàòè ó÷àñòü ó âèâ÷åíí³ ïð³îðèòåòíèõ ³ìóíîôåðìåíòíèõ òåñò-ñèñòåì äëÿ ãåïàòèòó Ñ, ÿê³ âèïóñêàþòü ð³çí³ ï³äïðèºìñòâà Óêðà¿íè, ÑÍÄ òà ³íøèõ äåðæàâ äëÿ çàñòîñóâàííÿ ¿õ â ñëóæá³ êðîâ³.

2. Êè¿âñüêîìó ³íñòèòóòó óäîñêîíàëåííÿ ë³êàð³â (Â.Ì. Ãèð³í): ïðîâîäèòè íàâ÷àííÿ ë³êàð³â çàêëàä³â ñëóæáè êðîâ³ ëàáîðàòîðí³é ä³àãíîñòèö³ ãåïàòèòó Ñ.

3. Äåðæàâíîìó ï³äïðèºìñòâó «Óêðâàêöèíà» ÌÎÇ Óêðà¿íè (Ã.Ô. Áðóé) îðãàí³çóâàòè çàìîâëåííÿ òåñò-ñèñòåì íà ãåïàòèò Ñ íà ï³äïðèºìñòâàõ òà äîñòàâêó ¿õ íà ì³ñöå ïðèçíà÷åííÿ, â³äïîâ³äíî äî çàÿâîê îáëàñíèõ òà ì³ñüêèõ äåðæàâíèõ àäì³í³ñòðàö³é.

4. Êè¿âñüêîìó ÍÄ² åï³äåì³îëîã³¿ òà ³íôåêö³éíèõ çàõâîðþâàíü (À.Ì. Ùåðáèíñüêà):

4.1. Ïðîâîäèòè âèâ÷åííÿ ãåïàòèòó Ñ ç ìåòîþ ðîçðîáêè çàõîä³â éîãî ïðîô³ëàêòèêè.

4.2. Ðîçðîáèòè â³äîì÷èé ñòàòèñòè÷íèé çâ³ò ïî îáë³êó âèïàäê³â âèÿâëåííÿ íîñ³¿â òà õâîðèõ ãåïàòèòàìè Â ³ Ñ òà ³íñòðóêö³þ ïî éîãî çàïîâíåííþ ³ ïîäàòè íà çàòâåðäæåííÿ â óñòàíîâëåíîìó ïîðÿäêó (äî 01.01.95 ð.).

4.3. Ïðîâåñòè ðàçîì ç Êè¿âñüêèì ÍÄ² ãåìàòîëîã³¿ òà ïåðåëèâàííÿ êðîâ³ ïðîòÿãîì III òà IV êâàðòàë³â 1994 ðîêó ïîð³âíÿëüíó õàðàêòåðèñòèêó òà åêñïåðòíó îö³íêó òåñò-ñèñòåì íà ãåïàòèò Ñ, ÿê³ âèïóñêàþòü ð³çí³ ï³äïðèºìñòâà Óêðà¿íè, ÑÍÄ òà ³íøèõ äåðæàâ. Ðåçóëüòàòè îö³íêè òà ñâî¿ ïðîïîçèö³¿ ïîäàòè äî Ãîëîâíîãî ñàíåï³äóïðàâë³ííÿ ÌÎÇ Óêðà¿íè äëÿ âèçíà÷åííÿ ïð³îðèòåòó òåñò-ñèñòåì òà âèêîðèñòàííÿ äàíèõ äëÿ ¿õ çàÿâêè.

Êîíòðîëü çà âèêîíàííÿì öüîãî íàêàçó ïîêëàäàþ íà íà÷àëüíèêà Ãîëîâíîãî óïðàâë³ííÿ îðãàí³çàö³¿ ìåäè÷íî¿ äîïîìîãè òà ìåäè÷íîãî ñòðàõóâàííÿ ÌÎÇ Óêðà¿íè.

Ì³í³ñòð Þ.Ï.Ñï³æåíêî

Источник