Професійна профілактика інфікування вірусним гепатитом

КАТЕГОРИИ:

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Відповідно до ст. 25 Закону України про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (№ 155/98-ВР від 03.03.1998 р.), зараження вірусом імунодефіциту людини медичних і фармацевтичних працівників при виконанні ними професійних обов’язків належить до професійних захворювань.

Особливості роботи медичного працівника з Віл-інфікованими пацієнтами. Поняття про «виробничу аварію» і порядку дій в разі її виникнення

ВІЛ-інфекція – хвороба, що розвивається в результаті довготривалої персистенції вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини, і характеризується повільно прогресуючою дисфункцією імунної системи.

ВІЛ-інфіковані – особи, в організмі яких при лабораторному дослідженні виявлено вірус імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) – кінцева стадія ВІЛ-інфекції, перебігає з ураженням імунної та нервової системи і проявляється розвитком тяжких вірусних, бактеріальних, паразитарних уражень і/або злоякісних новоутворень, які призводять до смерті хворого.

кожне робоче місце медичного працівника забезпечується засобами попередження передачі вірусу імунодефіциту людини від можливого вірусоносія або хворого на СНІД іншим пацієнтам, медичному і технічному персоналу. Наказом № 120 Міністра охорони здоров’я від 25.05.2000 р. була затверджена «Інструкція з профілактики внутрішньолікарняного зараження ВІЛ-інфекцією».

Робочі місця лікувально-профілактичних медичних закладів забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.

Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та ін. забруднені кров’ю, біологічними рідинами за винятком сечі, слини, випорожнення у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі — біологічні рідини), та речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний тим, які використовуються для профілактики зараження вірусними гепатитами.

Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями і т.ін.).

Читайте также:  Ставить ли прививку от гепатита ребенку в школе

Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень.

Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечуються ємкістю з матеріалу, який не проколюється.

З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями.

При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, при розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни, прибиранні і т. ін., медичні працівники та технічний персонал користуються засобами індивідуального захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби — захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів.

Перед надіванням гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід обробити 5% -ним спиртовим розчином йоду.

Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.

Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками в лабораторіях виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів,

Будь-які ємкості з кров’ю, іншими біологічними рідинами (без винятку), біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластмасовими корками.

У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при випадковому витіканні рідини кров та інші біоматеріали транспортуються в штативах, покладених в контейнери, бікси або пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.

Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Опти­мальною є доставка в сумках-холодильниках.

Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах.

Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.

Аварієюслід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та шкіри покривів кров’ю та іншими біологічними рідинами.

Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматоріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), то потерпілий повинен;

· зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

· видавити кров із рани;

· ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ною настоянкою йоду при порізах, 3%-ним перекисом водню);

· ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70%-ним розчином етилового спирту;

· на рану накласти пластир, надіти напальчник, при потребі продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички;

· терміново-повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров’ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

· обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3%-ним розчином перекису водню, 3%-ним розчином хлораміну);

· промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

· ротової порожнини — прополоскати 70%-ним розчином етилового спирту;

· порожнини носа — закапати 30%-ним розчином альбуциду;

· очі — промити водою (чистими руками), закапати 30% — ним розчином ільбуциду.

Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05%-ний розчин перманганату калію.

Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

· при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;

· здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;

· не терти руками слизові оболонки.

У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу па халат, одяг:

· одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів:

· шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70%-ним розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

· забруднене взуття дворазове протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.

В усіх лікувапьно-профілактичних закладах ведеться форма 108-о «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом» (додаток 2).

У журналі відмічають:

1. Порядковий номер.

2. Дата та час аварії заповнюються словами, указати години і хвилини.

3. Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання біоматеріалу шкіру, слизові оболонки, одяг та інші).

4. Робота, яка виконувалася під час аварії.

5. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілою заповнюється на підставі паспортних даних.

6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує (кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).

7. Особистий код чи прізвище, ім’я та по батькові особи (за її згодою), як належав цей біологічний матеріал.

Ці відомості підписуються завідувачем відділення (лабораторії) або інше уповноваженою особою, а також головою (членом) режимної комісії.

Журнал підписується головою режимної комісії 1 раз на місяць з зазначенням дати.

Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5-ти днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною зараження.

Якщо результат негативний, то наступне тестування має проводитися через 3, 6 місяців і далі — через рік.

Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров (тканини, органи), і проводиться екстрена профілактика, тобто приймання антиретровірусних лікарських засобів (за згодою потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту пошкодження.

Читайте также:  Можно ли заразиться гепатитом если секс был в презервативе

У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції на підставі форми облікової звітності №108-о надалі визнання захворювання професійним здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством.

Наявність та ведення журналів реєстрації аварій і обстеження потерпілих медичних працівників контролюється органами охорони здоров’я та територіальними санітарно-епідеміологічними станціями.

Результати обстеження медичних працівників є конфіденційними

Особливості роботи аналогічні як і при СНІду

Робота по зменшенню частоти поранень гострими інструментами та їх наслідків, а також інших контактів з кров’ю ведеться у чотирьох напрямках:

1. Модифікація інструментів з метою зменшення ризику поранення при їх використанні та знищенні.

2. Використання бар’єрних матеріалів для зменшення контактів з кров’ю хворих.

3. Інформування персоналу про характер ризику та рекомендації у відношенні більш безпечних методів роботи.

4. Дотримання заходів запобігання заражень через кров: обов’язкова вакцинація проти гепатиту В медичних працівників, які працюють з кров’ю та забезпечення зидовудином працівників, що ризикують бути ВІЛ-інфікованими.

Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 3345; Нарушение авторских прав?

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Рекомендуемые страницы:

Читайте также:

Источник

Гепатит – це об’єднуючий термін, що описує запалення печінки, яке може бути викликане різними причинами, включаючи інфекційні (наприклад, вірусні, бактеріальні, грибкові та паразитарні організми) та неінфекційні (алкоголь, лікарські засоби, аутоімунні та метаболічні захворювання) фактори. Профілактика вірусних гепатитів залежить від виду захворювання та шляхи зараження.

Існує кілька видів вірусів гепатиту. Вони можуть передаватися фекально-оральним або парентеральним шляхом. Так як деякі вірусні гепатити становлять серйозну небезпеку для здоров’я і життя людини, хворобу краще попередити, чим лікувати. Профілактика цих захворювань може бути неспецифічною та специфічною. Також проводиться екстрена профілактика парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції після можливого зараження.

Форми вірусного гепатиту

Більшість розглянутих випадків патологій викликане вірусами гепатиту А, B, C, D і E. Ці віруси, на підставі шляхів зараження ними, можна розділити на дві групи.

Віруси гепатиту, що передаються фекально-оральним шляхом:

• Вірус гепатиту А (ВГА).
• Вірус гепатиту Е (ВГЕ).

Віруси гепатиту, що передаються парентеральним шляхом:

• Вірус гепатиту В (ВГВ).
• Вірус гепатиту С (ВГС).
• Вірус гепатиту D (ВГД).

До парентерального шляху передачі вірусних гепатитів належать також зараження статевим і вертикальним (від матері дитині під час вагітності або пологів) шляхами.

Найбільше клінічне значення мають гепатити А, В, С і Е.

Вірусні гепатити можуть бути гострими (тривалість захворювання складає менше 6 місяців) або хронічними (довше 6 місяців). Вірусні гепатити А і Е не протікають довгостроково, тоді як гепатити В і С можуть спостерігатися і в гострих і хронічних формах.

Чим небезпечний вірусний гепатит

Всі віруси гепатиту, незалежно від виду, розмножуються в клітинах печінки. Це може стати причиною порушення її функцій.

Основна роль печінки в організмі полягає в наступному:

• Вона допомагає очистити кров, перетворюючи шкідливі речовини в безпечні. Джерелом цих шкідливих речовин може бути як зовнішня середовище (лікарські препарати, спиртні напої), так і сам організм (аміак, білірубін). Зазвичай печінка розщеплює їх на дрібніші з’єднання або приєднує до інших речовин, після чого вони виводяться з організму з сечею або калом.
• Печінка виробляє багато важливі речовини, необхідні для здоров’я людини – наприклад, білки і фактори згортання крові.
• Цей орган зберігає вуглеводи, жири та вітаміни.
• Печінка синтезує з простих речовин більш складні сполуки, необхідні іншим органам. Наприклад, печінка виробляє холестерин, жири, білірубін.

При запаленні печінка не може нормально виконувати свої функції, що призводить до розвитку симптомів гепатиту.

Однак справжня небезпека вірусних гепатитів лежить у розвитку фульмінантний або хронічної форми захворювання.

Фульмінантний (блискавичний) вірусний гепатит дуже рідко розвивається при зараженні ВГА і ВГВ. При цій формі захворювання печінка дуже сильно вражена важким запальним процесом, у пацієнта розвивається небезпечна для життя гостра печінкова недостатність.

Приблизно 80% хворих з гострим фульминантним вірусним гепатитом помирає протягом декількох днів або тижнів. На щастя, ця форма вірусного гепатиту зустрічається дуже рідко. Наприклад, при гепатиті В вона розвивається у 0,5% пацієнтів. Так як лікування фульмінантного гепатиту недостатньо ефективно, набагато легше проводити профілактику з урахуванням видів вірусів і шляхів інфікування ними.

Хронічний вірусний гепатит – це запалення печінки, що триває більше 6 місяців. При цій формі захворювання віруси можуть жити і розмножуватися в печінці роками і десятиліттями. З невідомих причин імунна система пацієнта не може їх знищити, з-за чого вони викликають хронічний запальний процес в організмі.

Хронічний гепатит може стати причиною розвитку цирозу, печінкової недостатності та раку печінки. Крім цього, пацієнти з хронічним вірусним гепатитом можуть заразити інших людей.

Ризик розвитку хронічного вірусного гепатиту існує при інфікування ВГВ і ВГС. При зараженні ВГВ немовлят хронічна форма хвороби розвивається в 90% випадків. Цей показник у дорослих становить 15-25%. При інфікуванні ВГС хронічний гепатит розвивається у 75-85% пацієнтів, у 5-20% з них розвивається цироз печінки.

За даними ВООЗ, в усьому світі від хронічного гепатиту В помирає приблизно 1 мільйон людей.

Краща профілактика хронічного гепатиту – запобігання зараження вірусами гепатиту В і С.

Вірусний гепатит Е особливо небезпечний для вагітних жінок, у яких він може призвести до смерті в 10-30% випадків інфікування в третьому триместрі.

Профілактика вірусних гепатитів

Розглянемо симптоми захворювань і заходи щодо їх запобігання.

Профілактика гепатиту А

Вірусний гепатит А – це запалення печінки, викликане інфікуванням ВГА. Це заразне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом. ВГА не призводить до розвитку хронічного гепатиту. Більшість дорослих пацієнтів з цим захворюванням має відповідні симптоми, тоді як у більшості дітей ознаки хвороби відсутні.

До симптомів гепатиту А належать:

• Втома.
• Нудота і блювання.
• Біль або дискомфорт у животі, особливо в області печінки.
• Знебарвлені випорожнення.
• Погіршення апетиту.
• Невелике підвищення температури тіла.
• Темний колір сечі.
• Біль у суглобах.
• Жовтяниця.

Профілактика гепатиту А включає поліпшення санітарних умов, суворе дотримання правил особистої гігієни та часте миття рук. Вірус інактивується більшістю засобів для прибирання в будинку, а також нагріванням до 85% протягом 1 хвилини. Люди, які подорожують у регіони з високим розповсюдженням цього захворювання, не повинні вживати неочищену воду або сирі морепродукти. Фрукти і овочі можна їсти тільки після їх приготування або очищення.

Існує вакцина від гепатиту А. З 2006 року в США рекомендується прищеплювати від цього захворювання дітей у віці 1 року.

Також активна імунізації проводиться наступним групам населення:

• Люди, які подорожують в країни з високим поширенням гепатиту А.
• Сім’ї, які всиновили дітей з країн з високим поширенням гепатиту А.
• Гомосексуалісти.
• Наркомани.
• Пацієнти з хронічними захворюваннями печінки або патологією факторів згортання крові.
• Пацієнти, які очікують на пересадку печінки, і хворі, яким вже її провели.
• Вакцина від гепатиту А інактивована, тобто не містить живих вірусних частинок. Її вводять внутрішньом’язово. Ефективність імунізації становить близько 90%.

Для екстренної профілактики гепатиту А після можливого зараження існує спеціальний імуноглобулін, ефективність якого висока в перші 48 годин після інфікування.

Так як ВГА передається фекально-оральним шляхом і характеризується надзвичайно високою контагіозністю, можливо розвиток епідемій цього вірусу. Тому в осередках виникнення гепатиту А проводяться протиепідемічні заходи.

Згідно санітарно-епідеміологічних правил (Санпін) СП 3.1.2825-10 щодо профілактики гепатиту А, протиепідемічні заходи включають:

• Негайне повідомлення лікарями в органи, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, про виявлення випадку гепатиту А. Спеціалісти цих органів організовують епідеміологічне обстеження осередку захворювання, розробляють і реалізують заходи щодо його ліквідації.
• Всі пацієнти з гепатитом А підлягають госпіталізації в інфекційні відділення. Лікування на дому проводиться лише за умови можливості організації протиепідемічного режиму і забезпечення лікарського режиму.
• У вогнищі гепатиту А проводиться дезінфекція.
• Всі контактні обличча проходять медичний огляд, за ними здійснюється спостереження протягом 35 днів починаючи з останнього контакту з хворим. Якщо людина, контактував з пацієнтом, протягом 5 днів не має симптомів гепатиту А, йому за епідемічними показаннями проводять вакцинацію.
• Якщо вогнище гепатиту А виник в організованому колективі дітей або військовослужбовців, в установі вводиться карантин на 35 днів.

Профілактика гепатиту Е

Вірусний гепатит Е — запалення печінки, викликане інфікуванням ВГЕ. Це захворювання також передається фекально-оральним шляхом. Зараження ВГЕ не призводить до розвитку хронічного гепатиту. Симптоми гепатиту Е майже ідентичні ознаками гепатиту А.

Профілактика гепатиту Е подібна принципам запобігання гепатиту А. Винятки стосуються лише неефективності екстреної профілактики за допомогою імуноглобуліну. Слід зазначити, що в Китаї існує вакцина від гепатиту Е, але її використання в інших країнах ще не поширене.

Профілактика гепатиту В

Гепатит В – це інфекційне захворювання, викликане вірусом гепатиту Ст. Воно передається, коли кров, сперма або інша рідина з організму пацієнта, зараженого ВГВ, потрапляє в організм неінфікованого людини. Такий шлях передачі називають парентеральним. При вірусному гепатиті В є небезпека розвитку хронічного ураження печінки.

Симптоми гострої форми гепатиту В аналогічні ознаками гепатиту А. Хронічний гепатит у більшості пацієнтів, інфікованих ВГВ, розвивається поступово, часто не викликаючи ніяких симптомів до появи цирозу печінки.

У пацієнтів з клінікою симптоми можуть включати загальне нездужання, погіршення апетиту, втома, дискомфорт у правому підребер’ї. При розвитку цирозу у хворих з’являється більш виражена клінічна картина, що включає розширення вен на шкірі, почервоніння долонь, асцит, порушення діяльності центральної нервової системи, підвищення кровоточивості, жовтяницю, шкірний свербіж.

Найкращий спосіб запобігання зараження вірусним гепатитом В – специфічна профілактика за допомогою вакцинації.

В даний час вакцинацію рекомендують проводити:

• Новонародженим дітям.
• Дітям і підліткам, які не були вакциновані відразу після народження.
• Будь-яким людям, що мали або мають захворювання, що передаються статевим шляхом (включаючи ВІЛ).
• Медичним працівникам, співробітникам екстрених служб та іншим людям, які можуть вступати в контакт з кров’ю.
• Гомосексуалістам.
• Людям, що мають кілька сексуальних партнерів.
• Людям з хронічними захворюваннями печінки.
• Ін’єкційним наркоманам.
• Людям, які проживають з хворим на гепатит У людиною.
• Людям з тяжкою нирковою недостатністю.
• Людям, що мають сексуального партнера з гепатитом Ст.

Профілактика гепатиту Б з допомогою вакцинації має 95% ефективність. Курс імунопрофілактики цього захворювання складається з трьох послідовних ін’єкцій.

Екстрена профілактика цього захворювання проводиться імуноглобуліном проти гепатиту В.

Згідно Санпін СП 3.1.1.2341-08 щодо профілактики вірусного гепатиту B, заходи у вогнищі цього захворювання включають:

• Виявлення та лікування хворих на гепатит Ст.
• Диспансерне спостереження за пацієнтами з гострою та хронічною формою захворювання.
• Дезінфекцію всіх предметів, які можуть вступати в контакт з кров’ю, слиною та іншими біологічними рідинами.
• Спостереження за контактними особами і, при необхідності, проведення їх імунізації.

Велике значення має профілактика зараження гепатитом В у лікувальних установах.

Для цього проводиться:

• Обстеження пацієнтів і медичних працівників на гепатит Ст.
• Дотримання правил дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення, знезараження медичних відходів.
• Вакцинація медичних працівників від гепатиту В.

Профілактика гепатиту С

Гепатит С – це інфекційне запалення печінки, викликане вірусом гепатиту С. Вважається найнебезпечнішим з вірусних гепатитів, так як дуже часто призводить до розвитку хронічної форми. Приблизно 70-80% осіб з гострим гепатитом С не мають ніяких симптомів, у решти клінічна картина подібна до гепатиту А, Е та Ст. При розвитку хронічної форми захворювання симптоми розвиваються лише при формуванні цирозу.

На жаль, вакцини від гепатиту С не існує.

Пам’ятка з профілактики гепатиту С складається з наступних заходів:

• Ніколи не використовуйте спільно з ким-то голки для шприців.
• Уникайте прямого контакту з кров’ю.
• Уникайте спільного використання предметів особистої гігієни (зубна щітка, бритва, манікюрні ножиці).
• Обережно вибирайте місця проведення татуювання чи пірсинг.
• Дотримуйтесь правил безпечного сексу.

Ці заходи справедливі для всіх гепатитів та інших захворювань, які передаються парентеральним шляхом, включаючи ВІЛ.

Вірусні гепатити – одна з найчастіших причин запалення печінки. У багатьох пацієнтів вони можуть стати причиною хронічного захворювання, що становить небезпеку для їх здоров’я і життя. Лікування хронічного гепатиту дуже важко та малоефективно, тому набагато краще запобігти хворобі.

Источник