Реферат на тему гепатит а українською мовою
Віруси гепатиту
1. Поняття про гепатити
Гепатити – широко розповсюджене захворювання, які часто приводять до інвалідності даних хворих, втрати працездатності, що обходиться державі в міліардні суми і більше. Знання етіології, патагонезу, клінічних проявів захворювання, методів лікування допоможе медсестрі вміло доглядати хворих, надавати невідкладну допомогу, організувати профілактичну роботу серед населення, вести боротьбу з алкоголізмом, як соціальним злом, запобігати ці важкі хвороби.
Термін «вірусний гепатит» поєднує дви хвороб: інфекційний гепатит (хвороба Боткіна) — гепатит А и сироватковий гепатит — гепатит В. Збудник захворювання — фільтрівний вірус. Припускають існування двох його різновидів: вірусів типу А и В. Вірус А — збудник інфекційного гепатиту, попадає в організм через травний апарат і парентеральним шляхом. Інкубаційний період коливається від 14 до 50 днів. Вірус У викликає сироватковий гепатит, при цьому зараження відбувається парентерально, інкубаційний період більш тривалий — від 40 до 180 днів. Якщо шлях передачі вірусу невідомий чи сумнівний, то захворювання прийняте називати вірусним гепатитом. Вірус гепатиту стійок до заморожування, висушуванню, нагріванню до 56°С в плин 30 хв. Виділити вірус поки не удалося.
2. Вірусний гепатит А
Вірусний гепатит А – (хвороба Боткіна), інфекційний, або епідемічний – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту А, з ураженням печінки і травного каналу, переважно з фекально-оральним механізмом зараження.
Довгий час хворобу вважали за катаральну жовтяницю (зумовлена закупоркою). Але в 1973 р. був відкритий збудник хвороби – вірус гепатиту А. Це захворювання досить розповсюджене у зв’язку з високим рівнем захворюваності і відсутністю засобів специфічної профілактики. В усіх країнах захворювання поступається лише грипу, у більшості має легкий та середньої важкості перебіг, важкі форми зустрічаються у 3-5%, летальність – 50%.
Етіологія. Вірус стійкий до різних впливів, при to — +4 зберігається декілька місяців, to — 20o до 2-х р., при кімнатній to – декілька тижнів, стабільний до дії кислот, при to 60o частково ін активує через через 12 год, при кип’ятінні гине через 5 хв, при ультрафіолетовому випромінюванні – 1 год, при застосуванні хлораміну – 30 хв.
Епідеміологія. Джерело інфекції – хвора людина, яка виділяє вірус, ще в інкубаційному періоді, за 1-3 тижні до появи клініки, а припиняє виділяти після 10 — 0 дня.
Збудник крім сечі і калу є в менструальній крові, спермі. На одну жовтяничну форму припадає 5-6 безжовтяничних форм.
Сприйнятливість – 100%, контингент – діти до 10-14 рр., на долю дорослих припадає 10-20%. Сезонність – осінь, зима. Імунітет по життєвий.
Патогенез: Вірус гепатиту А проникає через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, і в печінку, де чинить дію на гепатоцити. Інкубаційний період: 15-50 днів. Продромальний (маскується під грип), диспепсичний (втрата апетиту), псевдо ревматичний (біль у суглобах), астнеовигетативний (загальне нездужання, зуд).
Симптоми: у кінці продрамального періоду – сеча темна, білий кал, збільшений білірубін, збільшена печінка, селезінка, жовтяниця при жовтяничній формі, відчуття важкості у правому підребір’ї, вуздечка язика.
Лабораторна діагностика: Експрес-метод, біохімія крові, тимолова проба, сулімова проба.
Ускладнення: спостерігаються у 3-5%.
Прогноз: сприятливий.
Профілактика:
Профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезинфекції в осередку інфекції.
Особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. У дитячих закладах установлюють карантин на 35 днів; протягом 2-х місяців після останнього випадку захворювання на гепатит А не проводять планових щеплень. В епідеміологічному вогнищі дітям і вагітним жінкам вводять донорський імуноглобулін у перші 1-10 днів контакту. Імуноглобулін містить значну кількість антитіл проти токсинів, одержують його шляхом імунізації відповідними анатоксинами з подальшим осадженням гамма-глобулінової фракції із сироватки. Дітям його вводять від 1 до 6 р. по 0,75 мл, 7-10 р. – 1,5 мл, старшим за 10 р. та дорослим – 3 мл. Для активної імунопрофілактики створені вакцини, які можуть знизити захворюваність, але велика їх вартість затримує широке впровадження в практику. Також після перенесення гепатиту А, хворий на протязі 6-ти місяців, повинен дотримуватися дієти №5. Йому не можна робити різні щеплення (тільки проти сказу).
3. Гепатит В
Гепатит В – інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин.
Етіологія. Віріони гепатиту В (частинки Дейна) – мають зовнішню оболонку і внутрішню герільну серцевину: середовище серцевина вірусу містить фермент ДНК – полімерозу. Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів – продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної – проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного року печінки. Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні до температури 600С протягом 21 год. Добре зберігається при низьких температурах – до 6м, 15-20р.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Вірус у великій концентрації міститься в крові, може виділятися з сечею, потом, слиною. Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.
Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих а туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути транспаценторне зараження плода.
Сезонність не характерна. Хворіють люди не залежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез. У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми зараження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхільно-запальний. Основною особливістю є те, що ураження печінки пов‘язане не з проникненням вірусу в гепатити, а з розпізнавання мантигенів вірусу імунокомпетентними клітинами.
Синдром цитолізу відіграє головну роль у патогенезі гепатиту В. Ступінь його вираженості значною мірою зумовлює тяжкість перебігу захворюваності.
Синдром холестозу характеризується порушенням відтоку жовчі. Розгляди секреторної функції гепотацитів – гепотацивний холестоз, ураження жовчних капілярів.
Мезинхімно-запальний синдром характеризується інфільтративними процесами і гіпергамма – глобулінемією.
Лікування. Госпіталізація обов‘язкова. Для покращення відтоку жовчі призначають усередину холікінетики – 5-10% розчин магнію сульфату по 1 столовій ложці2-3 р/д або сорбіт. Призначають постільний режим і дієта, стіл №5. При перших ознаках печінкової енцефолапотіт проводять інтенсивне лікування, відновлення гемостазу, боротьбу з гіпоксією. Додатково призначають преднізолон до 5мг/кг на добу, гідрокортизон, манітол, фуросемід.
Виписують хворих за клінічними показниками, коли немає скарг, жовтяниці, при зменшенні печінки, нормалізація рівня білірубіну в крові. Перший огляд хворого проводиться лікуючим лікарем не пізніше ніж через місяць після виписки. У разі відсутності результатів, проведеного з інтервалом 10 днів, реконваленсцента можна зняти з обліку.
Профілактика. Медичний погляд за осередком здійснюється протягом 45 днів після госпіталізації. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувалися з хворими на гепатит.
[1] 2
завантажити реферат
Источник
Реферат: Вірусний гепатит А
Вірусний гепатит А Вірусний гепатит А — гостра циклічна хвороба з переважно фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується поразкою печінці та що виявляється синдромом інтоксикації, збільшенням печінці та нерідко жовтухою. Этиология. Збудник — вірус гепатиту А — энтеро вірус типу 72, належить до роду Enterovirus сімейства Picornaviridae, діаметр 28 нм. Геном вірусу представлений однонитчатой РНК. Передбачається існування двох серотипів і знання кількох варіантів і штамів вірусу. Вірус гепатиту А стійкий у довкіллі: при кімнатної температурі може зберігатися кілька тижнів чи місяців, а при 4 ‘З — кілька місяців, або років. Вірус инактивируется за нормальної температури 100 ‘З протягом п’яти хв., при 85 ‘З — протягом 1 хв. Чувствителен до формалину і УФТ, щодо стійкий до хлору, не инактивируется хлороформом і ефіром. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворих із безжелтушной, субклінічної інфекції чи хворі в инкубационном, продромальном періодах і накчальной фазі періоду розпалу хвороби, в фекаліях яких виявляються вірус гепатиту А чи антигени вірусу гепатиту А. Найбільше епідеміологічне значення мають пацієнти зі стертими і безжелтушными формами гепатиту А яких може у 2-10 раз перевищувати кількість хворих желтушными формами, а виявлення вимагає застосування складних вірусологічних і імунологічних методів, мало доступних у широкій практиці. Ведучий механізм зараження гепатитом А фекально-оральний, реалізований через водний, харчової та контактно-бытовой шляху передачі. Особливого значення набуває водний шлях передачі інфекції, який би виникнення епідемічних спалахів гепатиту А. Можливий «крово-контактный» механізму передачі вірусу гепатиту На випадки порушень правил асептики під час проведення парентеральных маніпуляцій під час вирусемии в хворих гепатитом А. Наявність воздушно-капельного шляху передачі точно б не встановлено. Сприйнятливість до гепатиту А загальна. Найчастіше захворювання реєструється в дітей віком старше 1 року (особливо у віці 3-12 років) і в молодих осіб. Гепатиту А властиво сезонне підвищення захворюваності в літньо-осінній період. Зазначається ще й циклічне підвищення захворюваності через 3-5,7-20 років, що пов’язана зі зміною імунної структури популяції господарів вірусу. Повторні захворювання гепатиту А трапляються нечасто і пов’язане, мабуть, з зараженням іншим серологическим типом вірусу. Патогенез. Гепатит А – гостра циклічна інфекція, що характеризується чіткої зміною періодів. Після зараження вірусом гепатиту А з кишечника проникає до крові, виникає вирусемия, яка обумовить розвиток токсичного синдрому в початковий період хвороби, з наступним надходженням в печінку. Через війну вживлення і реплікації вірус надає пряме цитолитическое дію на гепатоцити, розвиваються запальні і некробиотические процеси переважно у перипортальной зоні печінкових часточок і портальних трактах. У результаті комплексних імунних механізмів реплікація вірусу припиняється, і він виводиться з організму людини. Хронічні форми інфекції, зокрема і вірусоносійство при гепатиті А розвиваються дуже рідко. Клінічна картина. Гепатит А характеризується полиморфизмом клінічних проявів. Розрізняють такі форми рівня виразності клінічних проявів: субклиническую, стерту, безжелтушную, желтушную. По тривалості течії: гостру і затяжну. За рівнем тяжкості захворювання: легку, середньої важкості, важку. Ускладнення: рецидиви, загострення, поразки жовчовивідних шляхів. Исходы: одужання без залишкових явищ, з залишковими явищами – постгепатитный синдром, затяжна реконвалесценция, поразки жовчовивідних шляхів (дискінезія, холецистит) . У жовтяничних випадках хвороби виділяють такі періоди: інкубаційний, преджелтушный (продромальный) , жовтяничний і реконвалесценції. Інкубаційний період гепатиту А становить середньому 21-28 днів (від 7 до 50 днів) . Продромальный період, тривалістю середньому 5-7 днів (від 1-2 до 14-21 дня) , характеризується переважанням токсичного синдрому, котрі можуть повинна розвиватися у різних варіантах. Найчастіше спостерігається “лихорадочно-диспепсический” варіант, котрому притаманні гостре почав із підвищенням температури тіла до 38…40 ‘З протягом 1-3 днів, катаральні явища, біль голови, зниження апетиту, нудота почуття дискомфорту в эпигастральной області. Через 2-4 дня відзначаються зміни забарвлення сечі, набирає колір пива чи чаю, знебарвлення фекалій, іноді мають рідку консистенцію. У цей час відзначається збільшення печінці та іноді (у 10-20% хворих) селезінки, пальпация дуже уразлива. При біохімічному обстеженні виявляють підвищення активності АлАТ. Потім настає час розпалу хвороби, триває загалом 2-3 тижня (з коливаннями від 1 нед. до 1-2 міс.) . Зазвичай, виникнення жовтяниці супроводжується зниженням температури тіла до нормального чи субфебрильного рівня, зменшенням головного болю й інших общетоксических проявів, що є важливим дифференциально-диагностическим ознакою гепатиту А. У розвитку жовтяниці розрізняють фази наростання, максимального розвитку та згасання. Передусім набуває желтушное забарвлення слизова оболонка рота (вуздечка, тверде небо) і склери, надалі – шкіра, у своїй зазвичай ступінь желтушности відповідає тяжкості хвороби та сягає “шафранного” відтінку під час тяжких формах захворювання. Під час обстеження хворих на цей період, поруч із жовтухою, відзначається астенізація хворих, тенденція до брадикардии і гипотензии, глухость серцевих тонів, обложенность мови, збільшення печінки, край якої закруглений і хворобливий при пальпації. У 1/3 випадків відзначається невелике подовшання селезінки. У цей час найбільше виражені потемніння сечі і ахоличность калу. Лабораторне обстеження виявляє характерні ознаки синдромів цитолиза, холестаза і мезенхимально-воспалительного, закономірно визначаються антитіла до вірусу гепатиту А імуноглобулінів класу М. Легка форма хвороби характеризується слабовыраженной інтоксикацією, легкої жовтухою (білірубін трохи більше 80 мкмоль/л. Среднетяжелая форма супроводжується помірної інтоксикацією, гипербилирубинемией в прределах 90-200 мкмоль/л. Для важкої форми характерні виражена інтоксикація, ознаки залучення ЦНС (неврологічні симптоми) . Фаза згасання жовтяниці протікає зазвичай повільніше, ніж фаза наростання, разом й характеризується поступовим зникненням ознак хвороби. З зникненням жовтяниці настає час реконвалесценції, тривалістю от1-2 до 8-12 міс.) Саме тоді в хворих нормалізується апетит, згасають астеновегетативные порушення, відновлюються розміри печінки, селезінки. У 5-10% хворих розвивається затяжна форма хвороби тривалістю за кілька місяців. Зазвичай, затяжні форми закінчуються одужанням хворих. У період згасання симптомів в окремих хворих розвиваються загострення хвороби, виявляються погіршенням клінічних і лабораторних показників. Рецидиви творяться у період реконвалесценції через 1-3 міс. Після клінічного одужання. Хворі з затяжними формами гепатиту А, загостреннями і рецидивами хвороби вимагають ретельного лабораторно-морфологического обстеження щоб уникнути можливої комбінованої інфекції й у з цим переходу в хронічної форми. Крім зазначених ускладнень, в ряді хворих можуть визначатися ознаки поразки жовчовивідних шляхів. Результат гепатиту А зазвичай сприятливий. Повне одужання відзначається у 90% хворих, у решті випадках відзначаються залишкові явища. В окремих хворих спостерігається синдром Жільбера, характеризується підвищенням в сироватці крові рівня вільного білірубіну і незмінністю інших показників. Розвиток хронічного гепатиту А достовірно встановлено, спостерігається дуже рідко, пов’язують із впливом додаткових чинників. Летальность вбирається у 0,04%. Діагноз. Устан
Источник