Шляхи передачі вірусного гепатиту a

   Вірусний гепатит – поліетіологічна група антропонозних вірусних захворювань, які супроводжуються симптомами інтоксикації та ураженням клітин печінки, з множинними шляхами передачі.

Серед вірусних гепатитів (ВГ) в залежності від етіології виділяють:

—         вірусний гепатит А (ВАГ);

—         вірусний гепатит Е (ВГЕ) – з фекально-оральним механізмом передачі;

—         вірусний гепатит В (ВГВ);

—         вірусний гепатит D (ВГD);

—         вірусний гепатит С (ВГС) та інші в залежності від збудника хвороби (цитомегаловірусна, лістеріозна інфекція).

   Загальним властивостям всіх вірусів, збудників ВГ, являється їх схильність до ураження клітин печінки людини. До теперішнього часу добре вивчено 7 вірусів, які визивають захворювання у людини.

   Джерелом інфекції являється тільки людина. Зараження вірусами гепатитів А і Е відбувається фекально-оральним шляхом, в деяких випадках не виключається і парентеральний механізм зараження. Віруси В, С, D передаються парентеральним шляхом при порушенні цілісності шкіряних покровів або переливанні крові та її препаратів. Захворюваність вірусними гепатитами висока, особливо при ВАГ (серед дорослого населення, 70 – 80% людей мають антитіла до цього вірусу) і ВГЕ. При гепатитах з парентеральним шляхом зараження можливий парентеральний шлях передачі від матері до плоду – як під час вагітності, так і під час родів.

   На теперішній час в Україні спостерігається епідемія вірусних гепатитів «С» і «В», які протікають в хронічній формі.

   На обліку у лікарів – інфекціоністів в Кіровоградській області знаходяться 1 145 хворих. Щомісячно різними лабораторіями області виявляються до 2-3 тис. позитивних результатів на маркери вірусних гепатитів «В» і «С», але тільки 20% хворих після отримання результату звертаються до лікарів – інфекціоністів і проходять обстеження та лікування. Скринінгові обстеження пацієнтів на маркери вірусних гепатитів «В» і «С» дозволяють виявити хворобу на ранніх стадіях ураження печінки дозволяють провести необхідне лікування та зберегти хворому життя. Захворювання на вірусний гепати «А» на даний час складає поодинокі випадки.

Вірусний гепатит А та його профілактика.

   Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостра інфекційна хвороба з фекально – оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу).

   Вірусний гепатит А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненням хворої людини, предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни. Період від зараження до перших ознак хвороби (інкубаційний період) становить 3 – 4 тижні. У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищенням температури до 38,5 0 С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, можливим першінням у горлі. Хвора людина відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребір’ї. На третій день захворювання, сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного пива). Можливе свербіння шкіри.

   Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.

Загострення та рецидиви спостерігаються у 2,5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов’язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників. Після перенесеного захворювання можливе формування ускладнень з ураженням жовчних шляхів та гастро дуоденальної зони, перехід у хронічний гепатит та цироз печінки.

Для вірусного гепатиту А характерні спалахи, які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).

   Як уникнути зараження вірусом гепатиту А:

1. Використовувати для пиття та миття посуду лише перекип’ячену воду (воду
кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися).

2. Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з
незнайомих джерел водопостачання.

3. При неорганізованому відпочинку для пиття та приготування їжі мати з
собою запас питної води (краще бутильовану).

4. Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити
питною водою, для споживання дітьми — обдати окропом.

5. Строго дотримуватись правил особистої гігієни — обов’язково мити руки з
милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування
туалету.

6. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання
терміново звернутись до лікаря.

Вірусний гепатит В

   Гепатит В — інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин, часто з жовтяницею.

   Ще в минулому столітті мікробіолог Lurman описав спалах жовтяниці, що виникла через 3-4  місяці після щеплення людей проти натуральної віспи людською лімфою у гліцерині.

Було доведено, що джерелом інфекції є донор – вірусоносій, а захворювання на гепатит пов’язані з парентеральним зараженням. Гепатит отримав назву парентерального (сироваткового). За сучасною термінологією – це гепатит В.

   Успіхи у вивченні етіології пов’язані з відкриттям В. Blumberg (1964р.) у крові хворих з хворобою Дауна, лейкозами і вірусним гепатитом преципітуючого антигена, до того знайденого у туземців Австралії і названого австралійським.

   Хвороба може протікати у виді гострої чи хронічної інфекції. Хронічна форма інфекції — це найбільш розповсюджений варіант протікання гепатиту В. Гострий гепатит В часто — у 85% — 90% випадків — завершується видужанням. У 10% захворілих гострим гепатитом В інфекція приймає характер хронічної.

   Цю досить важку і розповсюджену форму гепатиту називають ще сироватковим гепатитом. Така назва обумовлена тим, що зараження вірусом гепатиту В може відбутися через кров, причому через надзвичайно малу дозу. Вірус гепатиту В може передаватися статевим шляхом, при ін’єкціях нестерильними шприцами в наркоманів, від матері плоду.

   Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.

   Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих а туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях.

   До природного поширення інфекції належать статевий шлях 80% інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути трансплаценторне зараження плода.

Сезонність не характерна. Хворіють люди не залежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Медичний нагляд за осередком здійснюєтьсяпротягом 45 днів після госпіталізації хворого.

   Профілактика гепатиту В передбачає комплекс заходів, спрямованих на попередження штучного поширення інфекції. Насамперед  це  запобігання трансфузійному гепатиту шляхом дослідження крові де НВsАg. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувались з хворими на гепатит.

   Щоб запобігти зараженню під час діагностично — лікувальнихпроцедур, треба якнайширше використовувати інструментарій одноразового вживання, ретельно дотримуватись вимог щодо обробки й стерилізації медичних інструментів багаторазового використання.

   Специфічна профілактика: Вакцинації насамперед підлягають новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В післямісяця вагітності або є хронічними вірусоносіями, а такожякі часто отримують препарати крові, близькі родичі хворих на хронічний гепатит В, медичні працівники.      Екстрена профілактика зараження у медичних працівників, що одержали травми під час роботи з інфікованою кров’ю, проводиться людським імуноглобуліном з високим титром антитіл проти НВsАg.

   Вакцинація вірусного гепатиту В введена в календар щеплень дітей (грудного віку) у більшості країн світу в тому числі в Україні, яку проводять в родильних будинках. 

Вірусний гепатит С

   Вірусний гепатит С ( ГС) — інфекційне захворювання, що характеризується переважно прихованим перебігом, несприятливими найближчими результатами і віддаленими клінічними наслідками ( ронічний гепатит, цироз печінки і гепатоцелюлярна карцинома ). До 1989 р. інфекцію називали » гепатит ні А, ні В»).

   Основним механізмом зараження гепатитом С є парентеральний, тобто переважно через кров. Хоча можливе зараження і через інші біологічні рідини : через сперму, вагінальний секрет, слину, сечу ( в останніх двох випадках дуже рідко).

   Вірус гепатиту С ( ВГС), як передбачається, проник у людську популяцію близько 300 років тому і в даний час становить серйозну загрозу здоров’ю людей. Число інфікованих вірусом перевищує 200 млн. осіб, що становить близько 3 % населення земної кулі. Більшість з них є прихованими носіями І . У 85% хворих гострим гепатитом С розвивається хронічна (персистуюча ) ВГС- інфекція, при якій вірус розмножується в організмі протягом десятків років.

   Вакцини проти гепатиту С не існує.

   Клініка хвороби.

   Для гепатиту характерні:

— Порушення нормальної діяльності шлунка;

— Жовтяниця (буває не у всіх випадках);

— Помірне збільшення і ущільнення печінки та селезінки ;

— Порушення функцій печінки , що визначаються лабораторними методами.

   Хворих турбують відчуття тяжкості або тупий біль в області правого підребер’я, зниження апетиту, гіркота в роті, нудота, відрижка, слабкість, схуднення, лихоманка, свербіж шкіри. Нерідкі кровотечі з носа. При пальпації поверхню печінки гладка, край помірно щільний , злегка болючий.

   Коли вірус гепатиту С проникає в печінку, він вторгається в її клітини і починає розмножуватися. У результаті цього все більша кількість клітин заміщується фіброзною тканиною. Симптоми захворювання не проявляються доти , поки не настане таке пошкодження печінки, при якому порушуються її функції. Цей період може тривати від 10 до 40 років залежно від швидкості прогресування хвороби. Точно передбачити швидкість розвитку захворювання у конкретної людини неможливо.

   Інкубаційний період при ВГС складає від 2 тижнів до 3 місяців, але може варіювати від декількох днів до 52 тижнів . Хворіють їм люди різного віку. ВГС в цілому протікає легше, ніж ВГВ, як в безсимптомних, так і в клінічно виражених формах. Для ВГС характерне переважання безжовтяничну варіанту хвороби, синдром жовтяниці реєструється в 14-37 % випадків. Початок захворювання зазвичай буває поступовим. Інтоксикація в переджовтяничний період відсутній або слабо виражена, основними симптомами є слабкість, нудота, зниження апетиту. Інтоксикація у жовтяничний періоді також слабо виражена. Тривалість жовтяничного періоду становить від 10 до 20 днів (частіше 14 днів). При ВГС спостерігається зазвичай помірний, а не високий рівень гипертрансаминаземии .

   Гепатит С може призводити до розвитку хронічного гепатиту, що завершується цирозом печінки. Він може розвиватися безсимптомно протягом 10-40 років.

Лікування гепатиту С є однією з найбільш складних проблем сучасної клінічної медицини і, крім того, зачіпає важливі соціальні аспекти, оскільки є тривалим і дорогим. Основним і практично єдиним дійсно ефективним препаратом для терапії гепатиту С в даний час є комбінована терапія.

   Профілактика.

   У першу чергу потрібно думати про профілактику і своєчасному виявленні вірусу. Основний метод , що застосовується нині для діагностики НСУ- інфекції — ІФА. Хороша діагностика в три етапи із застосуванням ІФА, аналізів крові методом ПЛ Р (полімеразна ланцюгова реакція) і повного біохімічного аналізу крові не тільки ставить надійний діагноз, але і дає хороші рекомендації щодо харчування та способу життя. Для уточнення стану печінки проводять біопсію і / або фібросканірованіе печінки. Також є надійні тести оцінки стану печінки на підставі аналізу крові.

Підготувала

Лікар – інфекціоніст вищої категорії                                  Чавикіна О.Є.

Міський позаштатний спеціаліст

з амбулаторно – поліклінічної допомоги