Епідеміологія гепатиту вірусних гепатитів с в у

Гепатити вірусні — інфекційні хвороби з переважним ураженням печінки, інтоксикацією і нерідко жовтяницею.

Етіологія вірусних гепатитів

Розрізняють вірусні гепатити А, В, С, D і Е, кожний з яких викликається іншим збудником. Вірус гепатиту А дуже малих розмірів, містить РНК, знешкоджується при температурі 100 °С за 5 хв. Збудник гепатиту В належить до великих вірусів, має ДНК, до складу його білкової оболонки входить так званий поверхневий антиген (HBsAg). Цей вірус дуже стійкий до дії тепла: при температурі 120 °С гине через 30 хв. Вірус гепатиту D вважається дефектним, бо не має власної білкової оболонки; останню він утворює з поверхневого антигену вірусу гепатиту В, тому може розмножуватися лише в організмі хворих на цей гепатит.

Епідеміологія вірусних гепатитів

Вірусний гепатит А — типова кишкова інфекція, джерелом якої є хвора людина, переважно в початковий період хвороби. Захворювання передається харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами. Сприйнятливість до нього висока, тому максимальна захворюваність припадає на вік від 4 до 14 років. Характерна осінньо-зимова сезонність.
Джерелом інфекції при вірусному гепатиті В є хворі люди (заразні з кінця інкубаційного періоду до ЗО-35-го дня захворювання) і вірусоносії. Число останніх, за даними ВООЗ, у світі досягає 300 млн. Частота вірусоносійства серед населення в країнах помірного клімату не перевищує 0,1 %. Передача вірусу відбувається рановим шляхом, найчастіше під час переливань донорської крові, оперативних втручань, ін’єкцій ліків, а також у побуті в разі спільного користування бритвою, манікюрним набором, ножицями, якщо вони забруднені інфікованою кров’ю; з менструальною кров’ю, статевим шляхом. Сприйнятливість висока. Найчастіше хворіють діти на першому році життя і дорослі віком понад 30 років. До групи ризику належать медичні працівники (лікарі хірургічних спеціальностей, медсестри, фельдшери, лаборанти), хворі особи, які часто отримують ліки в ін’єкціях.
Вірусний гепатит С передається парентерально, за епідеміологією він подібний до гепатиту В, найчастіше розповсюджується з донорською кров’ю та її препаратами. Збудник гепатиту D також передається через кров, ним досить часто заражені хворі на наркоманію. Вірусний гепатит Е, подібно до гепатиту А, розноситься з водою і харчовими продуктами. Частіше хворіють дорослі в умовах жаркого клімату в місцевостях з недоброякісною питною водою.

Патогенез вірусних гепатитів

Крізь травний канал або ушкодження шкіри чи слизової оболонки вірус проникає у кров і осідає в печінці, викликаючи у ній запально-дегенеративні зміни. Ураження печінкових клітин призводить до порушення функції печінки і обміну речовин. У частини хворих розвивається жовтяниця внаслідок розладу обміну білірубіну і підвищення його вмісту в крові. При дослідженні печінки виявляють руйнування гепатоцитів, запальну активізацію сполучної тканини та утруднення відтоку жовчі внаслідок набряку цього органа і закупорки жовчних капілярів продуктами запалення. При дуже тяжкому перебігу хвороби може статися масивний некроз печінки. В патогенезі вірусного гепатиту В важливу роль відіграють автоімунні процеси. Після перенесеної хвороби залишається типоспецифічний імунітет, тому людина може захворіти на вірусний гепатит іншого типу.

Клініка вірусних гепатитів

Інкубаційний період при вірусному гепатиті А триває від 7 до 45 діб, при гепатиті В — від 6 тиж до б міс, при решті гепатитів — у межах кількох тижнів.
Розрізняють жовтяничну, безжовтяничну і субклінічну форми вірусного гепатиту. Перебіг може бути гострий, затяжний і хронічний. Виділяють легкий, середньої тяжкості та тяжкий ступені хвороби.
Гострий гепатит має циклічний перебіг із послідовним проходженням таких періодів: інкубаційний, початковий (переджовтяничний), розпалу (жовтяничний), видужання. Захворювання розпочинається гостро або поступово.
У клінічній картині початкового періоду можна виявити декілька синдромів:
1) астеновегетативний (загальна слабість, біль голови, порушення сну, втомлюваність);
2) диспепсичний (зниження апетиту, нудота, блювання, здуття живота, розлади функції кишок);
3) катаральний (нежить, кашель, слабка гіперемія м’якого піднебіння, підвищення температури тіла); 4) артралгічний (біль у суглобах). Частота і поєднання цих синдромів у різних хворих неоднакові. Тривалість продромального періоду коливається від кількох днів до 2-3 тиж.
У кінці початкового періоду хвороби сеча стає темно-коричневою. При розвитку жовтяничної форми поступово жовтіють склери, під’язикова ділянка, а далі — шкіра. Водночас слабшають прояви початкового періоду, нерідко з’являється свербіння. В розпалі хвороби скарги хворих переважно мають астеновегетативний характер. Пульс дещо сповільнений, артеріальний тиск знижений. Тони серця ослаблені, іноді вислуховується систолічний шум. Язик вкритий нальотом. Живіт здутий, майже у всіх хворих збільшена печінка, у кожного четвертого — селезінка. Кал знебарвлений. Сеча насиченого коричневого кольору, реакція на білірубін позитивна.
При дослідженні крові виявляють лейкопенію, лімфоцитоз, помірну еозинофілію, тромбоцитопенію, ШОЕ сповільнена або нормальна. Кількість білірубіну в сироватці крові збільшена, головним чином за рахунок прямої фракції, активність аланін- і аспартатамінотрансфераз висока, показник тимолової проби підвищений, сулемової — знижений. Середня тривалість розпалу хвороби становить 2-4 тиж.
Період реконвалесценції (видужання) характеризується швидким згасанням основних проявів хвороби. Проте довгий час може зберігатись астенія. Тривалість цього періоду — від 1 міс до року і довше.
Клінічна картина вірусного гепатиту залежить від його типу. Вірусний гепатит А характеризується переважно легким перебігом з наступним повним видужанням. Гепатиту В властиві біль у суглобах, тривалий, тяжкий перебіг, часті ускладнення, загострення і несприятливі наслідки. Вірусний гепатит С нагадує гепатит В, але перебіг хвороби частіше легкий. Гепатит D нашаровується на гепатит В, викликаючи клінічну картину його загострення або рецидиву. Вірусний гепатит Е перебігає по-різному, у вагітних — дуже тяжко.
При безжовтяничній формі, яку відносно часто реєструють у дитячих і сімейних осередках гепатиту А, чітко виявляють клінічні ознаки продромального періоду. В розпалі хвороби хворі скаржаться на нездужання, втомлюваність. При обстеженні виявляють збільшення печінки і селезінки. Сеча набуває червоного (цегляного) кольору через великий вміст уробіліну. У крові переважає пряма фракція білірубіну, висока активність аланінамінотрансферази. Наявні анамнестичні дані про спілкування з хворим з подібними проявами хвороби або про проведення парентеральних маніпуляцій (оперативні втручання, переливання крові, ін’єкції ліків тощо).
Субклінічна форма вірусного гепатиту не супроводжується будь-якими зовнішніми проявами, але за допомогою імунологічних і біохімічних досліджень знаходять типові зміни. Цю форму легше виявити в епідемічному осередку.
Ускладнення: загострення гепатиту, печінкова кома, набряково-асцитичний синдром, дискінезії та запалення жовчних проток і міхура. Прогноз різний. До можливих несприятливих наслідків відносяться залишкові явища хвороби (збільшена печінка, астенія), носійство HBsAg, хронічні гепатити (персистуючий або, рідше, активний), цироз печінки, цироз-рак, постгепатитна гіпербілірубінемія (синдром Жільбера), хронічний холецистохолангіт. Вірусний гепатит вважають хронічним, якщо тривалість його перевищує півроку.

Діагностика вірусних гепатитів

Діагностика вірусного гепатиту має бути комплексною з урахуванням клінічних і лабораторних даних. Важливим доказом наявності вірусного гепатиту є виявлення підвищеної активності аланінамінотрансферази та інших печінкових ферментів у сироватці крові. При жовтяничній формі виявляють збільшення концентрації білірубіну. Конкретний тип вірусного гепатиту діагностують на підставі результатів серологічних досліджень. Зокрема, у випадку вірусного гепатиту А в крові виявляють антитіла до вірусу та зростання їх концентрації в динаміці захворювання. При вірусному гепатиті В знаходять поверхневий антиген збудника та антитіла до нього, інші антигени. Найчутливішими і високоспецифічними способами їх знаходження є імуноферментний і радіоімунний.
У початковий період вірусний гепатит диференціюють від грипу, харчових токсикоінфекцій, ревматизму. При появі жовтяниці слід виключити жовтяничну форму лептоспірозу, інфекційний мононуклеоз, єрсиніози, токсичний гепатит, викликаний отруєнням побутовими речовинами і лікарськими засобами, гемолітичну і механічну жовтяниці. Остання частіше виникає при жовчнокам’яній хворобі та злоякісних новоутвореннях. Відповідне обстеження хворий повинен пройти в спеціалізованій лікарні.

Лікування вірусних гепатитів

Хворих лікують в інфекційному стаціонарі. Після погодження з епідеміологом вдома можуть залишитися хворі з субклінічною, безжовтяничною і легкою жовтяничною формами вірусного гепатиту А у віці від 3 до ЗО років (за відсутності обтяжуючих чинників і супутніх захворювань) , які проживають в ізольованих квартирах із санітарним вузлом.
Проводять комплексну терапію з урахуванням тяжкості захворювання: ліжковий або напівліжковий режим, дієта № 5, 5а, дезінтоксикаційні засоби (5-10 % розчин глюкози, гемодез, ентеросорбенти), препарати, що поліпшують обмін речовин у клітинах печінки (аскорбінова кислота, кальцію пангамат, тіамін, піридоксин, кокарбоксилаза, ліпамід); противірусні та протизапальні препарати (інтерферон, реаферон, продигіозан, ібупрофен, мефенамова кислота), гепатопротектори (карсил, легалон, силібор, есенціале, аєвіт). При загрозі печінкової коми показані глюкокортикоїдні препарати у масивних дозах, перитонеальний діаліз, гемосорбція. У період реконвалесценції додають жовчогінні засоби — відвари безсмертника, шипшини, кукурудзяних приймочок, чебрецю, м’яти — з розрахунку 1 столова ложка будь-якого зілля або суміші на 1 склянку води.
У комплексному лікуванні реконвалесцентів важливе значення має дотримання щадного режиму. Категорично забороняється вживати гострі, смажені і жирні страви, бульйони, приправи, спиртні напої тощо. Рекомендується звільнення через ЛKK на 3-6 міс від тяжкої фізичної праці, відряджень, шкідливих умов праці. При збереженні залишкових явищ вірусного гепатиту і хронізації хвороби термін полегшення праці подовжують до 9-12 міс. Учнів звільняють від занять спортом на такий самий час. У найближчий рік необхідно утримуватись від проведення планових операцій, застосування гепатотоксичних лікарських засобів; жінкам важливо запобігати вагітності.
Диспансеризацію реконвалесцентів здійснюють лікарі стаціонару та КІЗу поліклініки. Після перенесеного вірусного гепатиту А вона триває 1-3 міс, а після гепатиту В — 6 міс і довше. Спостереження продовжується, якщо зберігаються залишкові явища хвороби або формуються несприятливі віддалені наслідки. Носіїв HBsAg спостерігають 2 роки.

Профілактика вірусних гепатитів

Протиепідемічні заходи спрямовані на раннє виявлення та ізоляцію хворих. На кожного хворого складають термінове повідомлення, яке надсилають у територіальну СЕС. При вірусному гепатиті А за контактними особами спостерігають протягом 35 днів, при гепатиті В — б міс з моменту роз’єднання. Щотижня здійснюють опитування, термометрію, клінічний огляд з визначенням розмірів печінки і селезінки, а також 1 раз на 2-3 тиж беруть кров (визначення активності аланінамінотрансферази) і сечу (дослідження на білірубін). Крім того, відправляють кров на дослідження з метою виявлення вірусних антигенів і антитіл до них.
В епідемічному осередку вірусного гепатиту А дітям і вагітним вводять донорський імуноглобулін у перші 7-10 днів контакту (у віці 1-6 років — 0,75 мл, 7-10 років — 1,5 мл, дітям старшого віку і дорослим — до 3 мл) або мефенамову кислоту (дітям 5-10 років — по 0,25 г 2 рази на день 3 дні підряд, дорослим — по 0,5 г 2 рази на день трьома одноденними курсами з інтервалом 10 днів). В епідеміологічно неблагополучних населених пунктах проводять передсезонну профілактику гепатиту А у дітей за допомогою донорського імуноглобуліну. В епідемічних осередках гепатитів А та Е роблять поточну і заключну дезінфекцію, як при кишкових інфекціях.
Для запобігання парентеральному зараженню вірусами гепатиту необхідно ширше користуватися одноразовими медичними і лабораторними інструментами, суворо стежити за достерилізаційною обробкою і стерилізацією колючих і ріжучих засобів. Ретельно обстежують донорів крові та органів на носійство вірусів В і С.
Для специфічної профілактики вірусних гепатитів А та В із крові донорів виготовлені імуноглобулінові препарати із захисним титром антитіл. Створені високоефективні вакцини, які вже успішно використовуються в ряді країн.
Важливе значення має санітарно-освітня робота.