Гепатит в протокол моз украины
ЗАТВЕРДЖЕНО наказ МОЗ України від 13.06.2005 № 271 |
КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на хронічні гепатити
МКХ-10:
В 18 – хронічний вірусний гепатит
В 18.0 — хронічний вірусний гепатит В с дельта-агентом
В 18.1 — хронічний вірусний гепатит В без дельта-агента
В 18.2 — хронічний вірусний гепатит С (ХВГ-С)
В 19 — неуточнений вірусний гепатит
К71 | Токсична хвороба печінки: Включає: ураження, обумовлені дією медикаментів: — непередбачені (ідіосинкразійні, факультативні) — передбачені (неідіосинкразійні, облигатні) |
К71.0 | Токсичне ураження печінки з холестазом |
К71.1 | Токсичне ураження печінки з печінковим некрозом |
К71.2 | Токсичне ураження печінки за типом гострого гепатиту |
К71.3 | Токсичне ураження печінки за типом хронічного персистуючого гепатиту |
К71.4 | Токсичне ураження печінки за типом хронічного лобулярного гепатиту |
К71.5 | Токсичне ураження печінки за типом хронічного активного гепатиту |
К71.6 | Токсичне ураження печінки з картиною гепатиту, що не класифікується в інших рубриках |
К71.7 | Токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки |
К 73.2 — аутоімунний гепатит
1. Сфера дії протоколу – загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів.
2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.
Стаціонарне обстеження та лікування у гастроентерологічних відділеннях можливе при загостреннях хронічних гепатитів (ХГ). Тривале медикаментозне противірусне або підтримуюче протизапальне лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.
3. Ознаки та критерії діагностики захворювання
Критерії діагностики ХГ:
q Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової проби, диспротеїнемія, гіпергаммаглобулінемія)
q Гістологічне підтвердження запалення у біоптатах печінки (ступенчаті й іноді містоподібні некрози, лімфоїдно-гістіоцитарна інфільтрація долек та портальних трактів. До специфічних маркерів вірусних ХГ відносять «матово-стіклоподібні гепатоцити» з наявністю HBsAg та гепатоцити з «пісочними ядрами», у яких вміщується НВсАg), а також
Критерії діагностики хронічних вірусних гепатитів (ХВГ):
q Серологічні маркери вірусів гепатитів В, С, D (HBs Ag, HВe Ag, анти HВe, HBc IgM, IgG), анти HBc IgG, IgM:
Критерії діагностики ХВГ-В-інфекції
Критерії стадії інтеграції ХВГ-В
Наявність сироваткових маркерів:
· HBsAg
· Анти-HBcor IgG
· Анти-HBe
Критерії стадії реплікації ХВГ-В
Наявність сироваткових маркерів:
· HBeAg
· Анти-HBcor IgM
· HBV DNA
Критерії діагностики ХВГ-С-інфекції
· Наявність в анамнезі вказівок на гостру фазу (факультативна ознака)
· Відсутність клінічних проявів (можлива гепатомегалія)
· Можливе підвищення активності АЛТ
· Поява клінічних ознак хронічного гепатиту (в тому числі – позапечінкових)
· Виявлення анти-HCVcore IgG за відсутністю або низькому титрі анти-HCVcore IgМ, можливо виявлення анти-HCV к NS4.
· Виявлення HCV-РНК
Критерії діагностики токсичних (медикаментозних) гепатитів:
o Прийом потенційно шкідливих для печінки ліків, що застосовувались протягом останніх 3 міс.
o Виключення зловживання алкоголем, перенесеного гострого вірусного гепатиту
o Відсутність серологічних маркерів вірусних гепатитів
Критерії діагностики аутоімунних гепатитів (АІГ):
? відсутність в анамнезі гемотрансфузій, прийому гепатотоксичних речовин, контакту з гепатотропними отрутами, зловживання алкоголем;
? відсутність маркерів активної вірусної інфекції (ПЛР-РНК, ПЛР-ДНК);
? гіпергамаглобулінемія (збільшення більше ніж у 1,5 рази);збільшення вмісту Ig G (більше ніж у 1,5-2 рази);
? наявність антинуклеарні, антигладком”язеві, антимітохондріальні антитіл, мікросомальних антитіл (анти-LKM-1, LKM-3) до антигену микросом печінки та нирок або до розчинного печінкового антигену (анти-SLA)
4. Перелік і обсяг медичних послуг обов”язкового асортименту
Діагностика:
q Загальний аналіз крові, сечі, кала – одноразово
q Загальний білок та білкові фракції – одноразово
q Білірубін та його фракції – одноразово
q Тимолова проба – одноразово
q АСТ, АЛТ, ЛФ, ГГТ – одноразово
q Сироваткові маркери вірусних гепатитів (імуноферментним методом) – одноразово
NB! При позитивному результаті імуноферментного аналізу на серологічні маркери вірусів гепатитів проводять більш чутливе та специфічне обстеження – полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) — ПЛР-HBV DNA, ПЛР- HCV РНК
q УЗД печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та селезінки – одноразово
Лікування ХВГ:
Основою лікування хворих на ХВГ є етіотропна противірусна терапія.
Критерії відбору хворих для інтерферонотерапії при ХВГ-В:
- Гепатит В в анамнезі
- Підвищення активності амінотрансфераз
- Наявність HBeAg (у випадку «дикого» штаму віруса)
- Наявність HВV-ДНК у сироватці крові
- Відсутність коінфекції (HDV, ВІЛ)
- Гістологічні ознаки активності.
Критерії відбору хворих для інтерферонотерапії при ХВГ-С:
· Позитивна реакція HСV-РНК у сироватці крові
· Наявність портального або ступенчатого фіброзу у поєднанні з ознаками запалення та некрозу
· Низький рівень заліза у печінці.
Протипоказання для інтерферонотерапії при ХВГ-С:
- Декомпенсований ЦП;
- Тяжкі соматичні захворювання;
- Тромбоцитопенія менше 100 000/мл;
- Лейкопенія менше 3000/мл;
- Аутоімунні захворювання;
- Подовження застосування алкоголю або наркотиків;
- Наявність в анамнезі психічних (особливо тяжкої депресії) порушень
NB! Як правило, тривалість комбінованого противірусного лікування складає 12 міс. при інфікуванні ХВГ-С з генотипом 1b та 6 міс. – при інфікуванні ХВГ-С с генотипом 2 або 3. Якщо через 12 тижнів після початку лікування вірусне навантаження зменшується менше ніж у 100 разів, то досягнення стійкої вірусологічної відповіді малоймовірно, але подовження терапії може бути доцільним для зменшення запалення та прогресування фіброзу печінки. Лікування хворих ХВГ-С проводиться в амбулаторних умовах.
Лікування токсичних (медикаментозних) гепатитів:
Основний принцип – негайна відміна ліків, що призвели до розвитку медикаментозного ураження печінки. При розвитку ознак прогресуючого ураження печінки – екстрене застосування специфічних антидотів (наприклад, N-ацетилцистеїн при отруєнні парацетамолом).
Показано повноцінне дієтичне харчування з вилученням продуктів та страв, які є навантажуючими для печінки (смажене, жирне, копчене). Обмеження тваринного білку проводиться у випадку виникнення печінкової енцефалопатії.
Призначаються кортикостероїди, урсодезоксихолева кислота, дезинтоксикаційна терапія. Можливо застосування гепатопротекторів рослинного походження, препаратів есенціальних фосфоліпідів, але їх ефективність точно не доведена.
Лікування аутоімунних гепатитів:
Відсутність можливості проведення етіологічного лікування виводять на перший план патогенетичну імуносупресивну терапію, основою якої до сьогоднішнього дня є глюкокортикостероїди. У лікуванні хворих на АІГ можливо також використовувати препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДК). Хороші результати застосування УДК отримані при лікуванні АІГ з явищами холестазу. У випадках загрози розвитку остеопорозу (похилий вік, тривалий прийом стероїдів) можливо застосування препаратів кальцію по 1 г кожноденно, вітаміну Д (1000 ОД) на день (1 місяць).
5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
Діагностика:
§ Наявність антинуклеарних, антигладком”язевих, антимітохондриальних та ін. аутоантитіл – одноразово
§ С-реактивний протеїн – одноразово
§ LЕ-клітини – одноразово
§ Креатинін, сечовина крові – одноразово
§ ЕГДС – одноразово
§ ЕРХПГ – одноразово
§ Пункційна біопсія печінки та морфологічне дослідження
§ Сироватковий холестерин та ліпідний профіль – одноразово
§ Вміст заліза, міді, калію, натрію – одноразово
§ Феритин та церулоплазмін у крові – одноразово
§ Мідь у сечі (24-годинна екскреція міді при підозрі на хворобу Коновалова-Вільсона) – одноразово
§ Коагулограма – одноразово
Лікування:
Хворі на АІГ є кандидатами для трансплантації печінки, особливо у випадках, коли консервативна терапія не дає результату або розвинаються ускладнення цирозу.
6. Середня тривалість лікування:
ХВГ – 6-12 міс. амбулаторно (в залежності від вірусу та його генотипу).
Хронічних токсичних гепатитів — 1-2 міс. амбулаторно.
Хронічних аутоімунних гепатитів – 1-1,5 міс. стаціонарно, тривале підтримуюче лікування стероїдами в амбулаторних умовах.
7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування
Критерії ефективності лікування хворих на ХВГ-В:
Основні критерії ефективності — негативна ПЛР-HВV РНК, нормалізація АЛТ, поліпшення самопочуття.
Критерії ефективності лікування хворих на ХВГ-С:
Виділяють відповідь на лікування хворих ХВГ-С після закінчення курсу лікування та віддалені результати або стійку відповідь, яка оцінюється через 6 місяців. Критеріями ефективності лікування є поліпшення самопочуття, нормалізація показників печінкових проб та зникнення сироваткових маркерів реплікації вірусу (негативна ПЛР-HCV РНК).
Критеріями ефективності лікування хворих на токсичні та аутоімунні гепатити єнормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки.
8. Реабілітація
Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою, виключення алкоголю та прийому гепатотоксичних ліків. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Карлови Вари).
9.Диспансерне спостереження
Усі хворі на ХВГ підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6 місяців з метою визначення доцільності призначення противірусного лікування. УЗД печінки, біохімічні проби печінки 1 раз на рік. Хворі на АІГ підлягають постійному диспансерному нагляду з моніторингом загального аналізу крові, біохімічних проб печінки, УЗД.
Директор Департаменту
організації і розвитку
медичної допомоги населенню В.М.Таран
Источник
V. Ресурсное обеспечение выполнения протокола
Унифицированный клинический протокол первичной, вторичной (специализированной) и третичной (высокоспециализированной) медицинской помощи «Острый риносинусит»
На момент утверждения этого унифицированного клинического протокола средства материально-технического обеспечения разрешенные к применению в Украине. При разработке и применении локальных клинических протоколов медицинской помощи (клинических маршрутов пациентов; далее – ЛПМД (КМП) необходимо проверить регистрацию в Украине средств материально-технического обеспечения, включаются в ЛПМД (КМП), и соответствие назначения лекарственных средств Инструкции для медицинского применения лекарственного средства, утвержденной Министерством здравоохранения Украины.
5.1. Для учреждений, оказывающих первичную медицинскую помощь
Кадровые ресурсы: врачи общей практики-семейные врачи, врачи-терапевты участковые, врачи-педиатры участковые, другие медицинские работники, участвующие в оказании первичной медицинской помощи пациентам (взрослым и детям) с ГРС.
Материально-техническое обеспечение:
Оснащение: согласно табеля оснащения.
Лекарственные средства (нумерация не влияет на порядок назначения):
- солевые растворы для носа;
- анальгетики: парацетамол, кислота ацетилсалициловая, кислота ацетилсалициловая + парацетамол + кофеин, ацетилсалициловая кислота + кислота амінооцтова, ацетилсалициловая кислота + аскорбиновая кислота, ацетилсалициловая кислота + кислота лимонная + натрия гидрокарбонат;
- другие препараты: миртол стандартизированный, пеларгония очіткова (Pelargonium sidoides), комбинированные препараты: корень горечавки (Rаdіх Gеntіаnае) + цветки первоцвета с чашечкой (Flоrеs Рrіmulае сим Саlyсіbus) + трава шалфея (Неrba Rumісіs) + цветки бузины (Flоrеs Sаmbuсі) + трава вербены (Неrbа Vеrbеnае);
- интраназальные ГКС: будесонід, мометазон;
- антибактериальные лекарственные средства (пероральные формы) с учетом текущих рекомендаций регионального (местного, локального) уровня в отношении наиболее частых возбудителей соответствии с топики поражения органов респираторной системы (топические диагнозы – риносинусит, фарингит, отит и тому подобное) и их антибактериальной чувствительности.
5.2. Для учреждений, предоставляющих вторичную (специализированную) медицинскую помощь
Кадровые ресурсы: врачи-оториноларингологи, врачи-детские оториноларингологи, врачи приемной палаты (отделение), врачи-стоматологи-хирурги, врачи-терапевты цехового врачебного участка, врачи-терапевты подростковые, средний медицинский персонал, участвующий в предоставлении вторичной (специализированной) медицинской помощи пациентам (взрослым и детям) с ГРС.
Глюкокортикоиды при алкогольном гепатите. Есть ли смысл?
Материально-техническое обеспечение – такое же, как при первичной медицинской помощи.
5.3. Для учреждений, оказывающих третичную (высокоспециализированную) медицинскую помощь
Кадровые ресурсы: врачи-оториноларингологи, врачи-детские оториноларингологи, врачи-стоматологи-хирурги, средний медицинский персонал, участвующий в предоставлении третичной (высокоспециализированной) медицинской помощи пациентам (взрослым и детям) с ГРС.
Материально-техническое обеспечение – такое же, как при первичной медицинской помощи.
Тегипротоколы риносинусит
Источник
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України ____________№___________ |
ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ В
У ДІТЕЙ
Склад
робочої групи з розробки протоколів лікування дітей по спеціальності “Дитяча
гастроентерологія”:
1. Денисова
М.Ф. — д.м.н., проф., зав.відділенням хронічних хвороб
печінки
і органів травлення Державної установи «Інституту ПАГ
АМН України».
2. Ципкун
А.Г. — д.м.н., професор, зав.лабораторії патологічної
фізіології
та експериментальної терапії Державної установи
«Інституту
ПАГ АМН України».
3. Лапшин
В.Ф. – д.м.н., зав.відділенням реабілітації дітей та
вагітних
жінок Державної установи «Інституту ПАГ АМН
України».
4. Бережний
В.В. – д.м.н., професор, зав. кафедрою педіатрії №2 КМАПО,
головний педіатр МОЗ України
5. Белоусов
Ю.В. – д.м.н., професор, зав.кафедрою дитячої
гастроентерології Харківської медичної академії
післядипломної освіти.
6. Бабій
І.Л. – д.м.н., професор, зав.кафедрою пропедевтики
дитячих
хвороб Одеського державного медичного університету.
7. Чернега
Н.В. – к.м.н., ведучій науковий співробітник відділення
хронічних хвороб печінки і органів травлення
Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».
8. Березенко
В.С. – к.м.н., науковий співробітник відділення
хронічних хвороб печінки і органів травлення
Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ В
У ДІТЕЙ
Шифр В.18 — хронічний вірусний гепатит В (ХВГ–В).
1.Визначення
Хронічний вірусний гепатит В
– це запальне захворювання печінки, яке викликане вірусом
гепатиту В, триває 6
місяців або більше, характеризується прогресуючим перебігом, розвитком фіброзу
та здатністю сформувати цироз, або може бути асоційованим з цирозом.
II. Критерії діагностики
1.
Анамнестичні критерії: наявність в анамнезі факторів розвитку хронічного
вірусного гепатиту В: інфузійна терапія, гемотрансфузії, хірургічні втручання,
стоматологічні маніпуляціії, гемодіаліз, татуювання, наркоманія, контакти з
хворими гепатитом В або вірусоносієм.
2.
Клінічні критерії: астеновегетативний, диспептичний синдроми, прояви яких
залежать від фази інфекційного процесу, тривалості захворювання, ступеня
активності патологічного процесу; больовий абдомінальний синдром, як правило,
при супутній патології органів травлення (хронічні захворювання
гастродуоденальної зони, хронічний холецистит) (таблиця 1).
Фаза реплікації вірусу гепатита В.
Таблиця 1. — Вираженість клінічних проявів ХГВ в залежності від ступеня активності
запального процесу.
(Про активність процесу
можна судити за активністю трансаміназ (АлАТ, АсАТ): 1,5-2 норми — мінімальна, 3-5 норми — слабко
виражена, 5-9 норм — помірна, більше 9 норм — висока).
Клінічні синдроми та об’єктивні | Ступінь активності патологічного процесу | ||
Мінімальна, низька | помірна | висока | |
1. — — — — 2. — — — — — 3. Болі: — після прийому їжі, або після фізичного — — 4. — — — Об’єктивні — — — — — | — + + + або (-) — — — (±) + або (-) + або (-) + або (-) + або (-) — — + або (-) — + — + або (-) + або (-) + або (-) | + ++ + + (±) + або (-) + + + + + + (±) (±) + — + + або (-) + — + або (-) | +++ +++ ++ (±) + +++ + + — ++ (+)-(++)-(+++) (+)-(++)-(+++) + + + + |
Примітка: + – прояви незначні; + + — виражені | |||
3. Лабораторні дослідження:
Серологічні — маркери
реплікації в сироватці крові: HBV
ДНК, HВeAg, HBsAg,
antiHBc IgM,.
Тривалість
реплікації вірусу коливається від декількох місяців до декількох років.
Параклінічні:
—
підвищення
ШОЕ при високій активності запального процесу;
—
диспротеінемія
при помірній та високій активності ХГ;
—
підвищення
показників АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ, загального білірубіну та його фракцій,
загального холестерину при синдромі холестазу, тимолової проби;
—
Зниження
рівня Т-лімфоцитів, дисбаланс субпопуляцій Т-лімфоцитів, підвищення рівня в
крові імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів переважно – при високій
та помірній активності процесу..
4. Інструментальні
дослідження і критерії діагностики:
—
ультрасонографія – ущільнення паренхіми
печінки, внутрішньопечінкових жовчних ходів та стінок судин печінки;
—
доплерометрія
– збільшення
показників максимальної та середньої швидкості кровотоку, об’ємного кровотоку у хворих з високою та помірною
активністю процесу;
—
радіоізотопні
дослідження (білісцінтіграфія) — зменшення індексу печінкового захвату, відсотка
накопиченого РФП, зниження показника ретенції РФП в крові;
—
кон’юнктивальна
біомікроскопія – наявність судинних, внутрішньосудинних, позасудинних порушень, які
відповідають ступеню ураження печінки. Найбільш важкі порушення мікроциркуляції
мають місце у дітей з високою активністю патологічного процесу – значні
внутрішньосудинні, судинні та позасудинні порушення (крововиливи,
периваскулярний набряк).
—
пункційна
біопсія печінки — помірна гідропічна дистрофія гепатоцитів, лімфоцитарна
інфільтрація портальних трактів. Наявність матовоскловидних гепатоцитів з
“пісчаними ядрами”, тілець Каунсильмена; ГІС від 4 до 10 балів, індекс фіброзу
– 0-2.
Таблиця 1.
Компоненти індексу гістологічної активності (по R.G. Knodell та співавт.)
Компонент ІГА | Бал | |
1 | Перипортальні некрози | 0-10 |
2 | Внутрішньодолькові фокальні | 0-4 |
3 | Запальний інфільтрат в | 0-4 |
4 | Фіброз | 0-4 |
– ІГА:
·
мінімальний 1-3
бали
·
низький – 4-8
балів
·
помірний – 9-12
балів
·
високий – 13-18
балів
Таблиця 2. Напівкількісна система обліку ступеня фіброзу печінки (по V.S. Desmet і співавт.)
Ступінь фіброзу | Характер фіброзу | |
Фіброз відсутній | – | |
1 | Слабкий | Портальний та перипортальний фіброз |
2 | Помірний | Порто-портальні септи ((≥ 1) |
3 | Важкий | Порто-центральні септи (≥ 1) |
4 | Цироз | Цироз |
Ф а з а і н т е г р а ц і
ї в і р у с а г е п а т и т а В.
Відсутність
скарг або підвищена втомлюваність, періодичний головний біль; прояви
диспептичного та абдомінального больового синдромів (ниючий біль в епігастрії,
відчуття важкості в правому підребер’ї) реєструються у хворих з супутніми
захворюваннями шлунково-кишкового тракту в період загострення ХГ. Нормальні
розміри печінки, або незначна гепатомегалія, малі печінкові знаки не виражені.
Нормальні показники біохімічних проб, або незначне підвищення АХТ до 2 норм при
нещодавній сероконверсії.
Серологічні
критерії – наявність НВsAg, antiHBcIgG, antiHBe.
Доплерометрія – підвищення об’ємного кровотоку при помірній активності запального процесу.
Кон’юнктивальна біомікроскопія – мікроциркуляторні
порушення відповідають активності запального процесу в печінці. Помірноактивні
форми характеризуються внутрішньосудинними (агрегація еритроцитів,
намистоподібний кровоплин в мікросудинах) та судинними порушеннями (зменшення
артеріоло-венулярного коефіцієнту 1:5). Мінімальноактивні форми проявляються
внутрішньосудинними (агрегація еритроцитів тільки в венулах), та судинними
(зменшення артеріоло-венулярного коефіцієнту до 1:3 – 1:4, наявність сітчатої
структури) порушеннями.
П е р
і о д р е м і с і ї х р о н і ч н о г о г е п а т и т а В.
1. Відсутні скарги. Ознаки
хвороби виявляються лише результатами гістологічних досліджень біоптатів
печінки – зменшення в 2 рази індекса гістологічної активності і відсутність
подальшого фіброзування;
2. Відсутність маркерів
реплікації (HВeAg, ДНК HBV, anti HB cor IgM) протягом 6 місяців;
3. Рівень АлАт і АсАт відповідає
нормі.
III. Основні принципи лікування.
Мета
лікування
1. Повна ерадікація НBV, або сероконверсія НВе Ag в анти НВе.
2. Ліквідація активного запального
процесу в печінці.
3. Попередження прогресування та
розвитку ускладнень.
Режимні
заходи для хворих на хронічний вірусний гепатит В (Д):
—
охоронний
режим;
—
дієта № 5
та з урахуванням супутньої патології шлунково-кишкового тракту при її
наявності;
—
обмеження
прийому медикаментів;
—
усунення
факторів, які можуть провокувати загострення хронічних гепатитів (інсоляція,
часті респіраторні захворювання, контакт з токсичними речовинами);
—
медикаментозна
терапія відповідно періоду, стадії захворювання, активності патологічного
процесу.
Х р о н і ч н и й г
е п а т и т В, ф а з а р е п л і к а ц і ї (В):
1. α-Інтерферони (Інтрон А, лаферон та ін.) – 5-6 ММО/м² 3 рази на тиждень при HBe Ag (+) ХГР 6-12 місяців або ламівудин (дітям від 3 міс
до 12 років – 3 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, але не більше 100 мг/добу).
Критерії відбору для
проведення противірусної терапії:
—
фаза
реплікації
—
наявність
підвищеного рівня АЛТ> 2N
—
відсутність
протипоказань
при N рівні трансаміназ лікування
призначають з урахуванням результатів пункційної біопсії печінки (гістологічна
активність, наявність фіброзу). Контрольне серологічне дослідження крові 3 міс
від початку ІФН-терапії, при відсутності ДНК HBV, або зменшенні ДНК на 2 log лікування продовжують, при
відсутності динаміки – припиняють, або доповнюють ламівудином.
—
призначення
ламівудину більш ефективно у хворих з HBe Ag (-) генотипом,
та при неефективності ІФН-терапії. Монотерапія ламівудином може бути продовжена
до 18-24 міс.
—
ефективність
комбінованої терапії (ІФН + ламівудин) на сьогодні порівняно з монотерапією не
доведена.
2. Сорбенти (ентеросгель) у вікових
дозах, тривалість курсу визначається режимом призначення кожного препарату,
щоквартально (Д).
3. Антиоксиданти — аєвіт, унітіол 5 % розчин
із розрахунку 5 мг/кг маси тіла 10 – 14 днів двічі на рік (Д).
4. Препарати, що нормалізують
мікрогемо- та лімфоциркуляцію (теонікол, троксевазин, цитраргінін – протягом 1-1,5 місяця,
двічі на рік (Д).
5. Дуфалак (лактулоза) (Д).
6. Гепатопротектори та
препарати, що покращують жовчовиділення. (Д).
Х р
о н і ч н и й в і р у с н и й г е п а т и т В в ф а з і р
е п л і к а ц і ї з
х о л
е с т а т и ч н и м т а а в т о і м у н н и м к о м п о н е н т о м
(Д):
1. Глюкокортикоїди (1-1,5 мг/кг на
добу) в поєднанні з урсофальком (10 мг/кг маси тіла на добу) до нормалізації
показників імунозапального процесу з наступним призначенням ІФН-α протягом 6 міс.
2. Екстракорпоральні методи лікування.
3. Сорбенти (ентеросгель, отоніл та ін.
курсом 7 днів); плазмоферез при фульмінантному перебігу 1 раз на міс 1 квартал.
4. Пребіотики, пробіотики (за
показаннями 3 тиж – 3-4 рази на рік).
5. Антиоксиданти (вітамін Е, унітіол та
ін.).
6. Препарати, що нормалізують мікрогемо- та
лімфоциркуляцію.(дози вказано вище).
7. Гепатопротектори у вікових
дозах загальноприйнятим терміном вживання.
ІІ.
Х р о н і ч н и й г е п а т и т В в ф а з і і н т е г р а ц і
ї в і р у с у п р и п і д — в и щ е н н і п о к а з н и к і в т
р а н с а м і н а з (Д):
1. Гепатопротектори (гепабене,
гепатофальк-планта, хофітол, галстена в вікових дозах протягом 4-х тижнів) .
2. Ентеросорбенти.
3. Препарати, що нормалізують
мікрогемоциркуляцію (теонікол, троксевазин, цитраргінін).
4. Вітаміни групи В, А, Е, С (аєвіт,
полівітаміни в вікових дозах) 1 міс
5. Санаторно-курортне лікування в
період ремісії: санаторії г/е профілю бажано за місцем проживання.
.
Диспансерний нагляд
З диспансерного нагляду діти не знімаються.
В період ремісії:
— огляд педіатра-гастроентеролога
не рідше одного разу на 6 міс.
—
загальноклінічні
аналізи та біохімічне дослідження крові 1 раз в 6 міс;
—
серологічне
дослідження крові – визначення маркерів HBV 1раз на 6 міс;
—
УЗД
печінки та органів черевної порожнини 1раз на 6 міс.
Перелік посилань:
- Міжнародна статистична
классифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, 10-й перегляд. – Всесвітня
організація охорони здоров’я.,
1998. – 685с.
2. Чистова Л.В. Новая классификация
хронических гепатитов (Лос-Анджелес, 1994) и основные принципы их
патогенетической терапии //Российский весник перинатологии и педиатрии. – 1997.
— №3. – С.55-61.
3. Подымова С.Д. Болезни печени.
Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1998. – 704с.
4. Майер К.-П. Гепатит и последствия
гепатита. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. 432с.
5. Учайкин Ф.В., Ковалев О.Б.,
Чередниченко Т.В. Комбинированная терапия хронических гепатитов В и С у детей
// Педиатрия. – Спецвыпуск. – 2001. – С.58-62.
6. Учайкин Ф.В., Чередниченко Т.В.,
Ковалев О.Б. Лечение острых и хронических вирусных гепатитов у детей по
программе протокола // Педиатрия. – Спецвыпуск. – 2001. – С.54-57.
7. Губергриц Н.Б. Хронические гепатиты и
циррозы печени. Современная классификация, диагностика и лечение // Учебное
пособие для интернов и врачей, ООО «Лебедь», Донецк. – 2002. – 166с.
8. Schalm SW, Heathcote J,
Cianciara J, Farrell G. et al. Lamivudine and alfa interferon combination
treatment of patients with chronic hepatitis B infection: a randomized trial.
Gut 2000; 46:P.562-8.
9. Pol S., Michel M., Brechot
C. Immunotherapy of hepatitis B virus (HBV) chronic infection. European
expearence // Proceedings of International Symposium on viral hepatitis beyong
the millennium. – 1999. – 9-10 Desember. Leuven, Belgium. – P.99-104.
10. Gordon SC. Antiviral therapy for
.chronic hepatitis B and C. Postgrad. Med; 2000; 97: 198.
11. Gow P., Mutimer D. Treatment of
chronic hepatitis. BMJ 2001. — 323. — P. 1164-1167.
12. Sherman M. The magagement of chronic viral
hepatitis: a Canadian concensus conference 2004 // Can. J. Gastroenterol. –
2004. – N18(12). – P. 715-28.
13. Kobak G. Interferon treatment for
chronic hepatitis B: enchensed response in children 5 years old or younger //
J.Pediatr. — 2004. — N145(3). — P.340-5.
14. Veenstra D., Sullivan SD., Lewis G.,
Green J., Patel K. Cost-effectiveness of peginterferon alfa-2a (40KD) compared
to lamivudine for the treatment of HBeAg-negative chronic hepatitis B in the UK. Presented at the ISPOR meeting, May 15-18 2005. Washington DC.
15. Jonas MM., Kelly DA, Mizerski J,
Badia IB, Areias JA, Schwarz KB, et al. Clinical trial of lamivudine in
children with chronic hepatitis B. N. Engl. J. Med., 2002; 346. — P.1706-1713.
16. Flink HJ, van Zonneveld M, Hasen BE,
de Man RA, Schalm SW, Janssen HL. Treatment with Peg-interferon alfa-2a for
HBeAg-positive chronic hepatitis B: HbsAg Loss is Assotiated with HBV Genotipe,
Am.J.Gastroenterol, 2006; 101 (2). — P.297-303.
17. Lau GK, Piratvisuth T., Luo KX, et
al. Peg-interferon alfa-2a, lamivudine, and the combination for HBeAg-positive
chronic hepatitis B. N.Engl. J. Med, 2005; 352 (26). — P.2685-95.
Источник
