Лікування гепатиту в і с

Серед всіх вірусних гепатитів найчастіше зустрічаються гепатити В і С. Ці захворювання передаються парентеральним (через кров) і статевим шляхом, протікають переважно безсимптомно і призводять до розвитку важких ускладнень.

Зміст:

1. Небезпека гепатитів B і C
2. Збудник гепатиту В
3. Збудник гепатиту С
4. Шляхи зараження
5. Симптоми парентеральних гепатитів
6. Ускладнення
7. Парентеральні гепатити та вагітність
8. Діагностика гепатиту В
9. Діагностика гепатиту С
10. Лікування гепатиту В
11. Особливості лікування гепатиту С 
12. Профілактика вірусних гепатитів

Небезпека гепатитів B і C

За даними ВООЗ у світі близько 240 млн. чоловік мають хронічний гепатит В і близько 780 тис. людей помирають від цієї інфекції щорічно. Гепатит С зустрічається рідше – на нього страждають близько 150 млн. чоловік, проте смертність від цієї інфекції не нижче – щорічно близько 500 тис. хворих гинуть.

Гепатит С часто називають «ласкавим вбивцею», оскільки він маскується під абсолютно інші захворювання або взагалі ніяк не виявляється, але при цьому постійно руйнує печінку. Приблизно у 30% хворих з хронічною формою недуги за умови відсутності лікування протягом 10-20 років розвивається цироз.

Збудник гепатиту В

Збудником гепатиту В є вірус сімейства гепаднавирусов (його часто позначають абревіатурою ВГВ або HBV). Він дуже стійкий до різних хімічних і фізичних дій, тому простого миття, кип’ятіння недостатньо для знезараження предметів, які контактували з кров’ю хворого. Цим пояснюється прогресуюче поширення інфекції серед населення земної кулі.

Останнім часом все частіше у хворих виявляють мутованих штами вірусу ВГВ. Штами «мутанти» частіше призводить до розвитку хронічної форми хвороби, яка гірше піддається лікуванню і взагалі прогностично вважається більш несприятливою в порівнянні з захворюванням, викликаним звичайним «диким» штамом ВГВ.

Збудник гепатиту С

Вірус гепатиту С (ВГС або HCV) – це флавивирусов, який представлений 11 генотипами. Кожен з них має своє географічне поширення, чутливість до лікування противірусними препаратами і здатність викликати певні особливості хвороби. Для України найбільш актуальні віруси 1, 2 і 3 генотипів. Захворювання, викликане ВГС 1 генотипу, гірше піддається лікуванню і частіше призводить до розвитку ускладнень.

Шляхи зараження

Джерелами парентеральних гепатитів є і хворі, і носії інфекції, причому про їх кількість медикам відомі тільки приблизні цифри, насправді ж таких людей може бути набагато більше. Тому кожна людина повинна знати, як передається гепатит С і гепатит В.

Заразитися цими небезпечними захворюваннями можна наступними шляхами:

• При контакті з кров’ю хворого. Хворий гепатитом також як і інші люди відвідує стоматологічні кабінети, салони манікюру, педикюру, татуажу, пірсингу, йому проводяться різні медичні маніпуляції. Якщо після цього інструменти не будуть оброблені належним чином цілком можливе зараження через них інших людей. У ін’єкційних наркоманів інфікування часто відбувається при використанні одного шприца.
• При статевих відносинах. Вірогідність заразитися таким шляхом для гепатиту В вище (близько 30%) ніж для гепатиту С.
• Від хворої матері внутрішньоутробно або під час пологів.

При обіймах, поцілунках, побутових контактах інфікування вірусними гепатитами не відбувається. Проте близькі хворих людей повинні враховувати, що джерелом небезпечних вірусів є приладдя для гоління, зубні щітки, манікюрні та педикюрні інструменти хворого, а також інші предмети, на які потрапляє кров.

Беручи до уваги шляхи передачі цих інфекцій, можна виділити наступні групи ризику зараження парентеральними гепатитами:

• Ін’єкційні наркомани.
• Люди, які мають безладні статеві зв’язки.
• Сексуальні партнери хворих на гепатит.
• Родичі і співмешканці хворих гепатитом.
• Медичні працівники.
• Гомосексуалісти і люди, які віддають перевагу збоченій формі сексу (при таких сексуальних контактах висока ймовірність травмування слизових оболонок і відповідно зараження).
• Діти, народжені від хворих гепатитом матерів.
• Люди, які страждають недугами, які вимагають переливання крові або гемодіалізу.
• Особи, які часто піддають своє тіло татуажу і пірсингу.

Симптоми парентеральних гепатитів

Гепатит В і гепатит С симптоми мають схожі. Від моменту попадання вірусу в організм до появи ознак хвороби при гепатиті В проходить в середньому 2-6 місяці, при С – 1,5-2 місяці. Початок захворювання може бути гостро вираженим або прихованим.

При гострому початку з’являються такі ознаки гепатиту:

• жовтизна шкіри і білків очей;
• потемніння сечі;
• світлий стілець;
• висока температура тіла;
• слабкість, погане самопочуття;
• нудота.

Вихід гострого гепатиту – це або повне одужання, або ж перехід хвороби в хронічну форму, що великою мірою зумовлюється імунітетом хворого. Якщо зараження гепатитів відбувається в дитячому віці, ризик хронізації інфекційного процесу набагато вище. Наприклад, у дітей першого року життя в 80-90% випадків розвивається хронічний гепатит. Це як раз і пояснює необхідність проведення вакцинації від гепатиту В відразу ж після народження.

Досить часто через безсимптомного початку недуги хворий дізнається про свій стан, коли хронічний запальний процес в печінці призводить до збільшення органу та порушення його функції. При цьому з’являються неприємні хворобливі відчуття в правому підребер’ї (через розтягнення оболонки печінки), нудота, розлади травлення. Біохімічний аналіз крові таких пацієнтів також матиме відповідні відхилення. Тому, якщо турбують описані симптоми або ж під час обстеження виявлені зміни біохімічних показників крові, що відображають стан печінки (навіть якщо немає ніяких скарг), необхідно обов’язково обстежитися на вірусні гепатити.

Ускладнення

Ускладнення вірусних гепатитів є потенційно небезпечними для життя хворого. До таких ускладнень відносять:

• Цироз печінки, з усіма його наслідками – асцитом, портальною гіпертензією, кровотечами.
• Печінкову недостатність.
• Рак печінки.

Щоб не допустити розвиток цих станів, люди з груп ризику повинні регулярно перевіряти кров на гепатит.

Парентеральні гепатити та вагітність

З огляду на те, що дитина може заразитися від мами вірусним гепатитом, всіх вагітних перевіряють на наявність в крові антигенів ВГВ, а жінок з груп ризику додатково обстежують ще й на гепатит С. Інфікування плода від хворої мами можливо внутрішньоутробно при відшаруванні плаценти і проведенні процедур, які порушують цілісність плодового міхура (наприклад, амніоцентезу). У більшості ж випадків зараження відбувається під час пологів, тому таким пацієнткам лікарі рекомендують робити кесаревого розтину, яке вважається більш безпечним в подібних ситуаціях. Остаточний вибір залежить від стану жінки і активності інфекційного процесу.

Відразу після пологів діткам хворих гепатитом В мам вводять імуноглобулін і проводять вакцинацію за спеціальною схемою. При гепатиті С такої можливості немає, тому малюків регулярно обстежують, щоб вчасно виявити початок захворювання.

Грудне вигодовування при наявності у мами вірусного гепатиту В або С не протипоказано.

Діагностика гепатиту В

Щоб підтвердити, що у хворого саме гепатит b, а також для визначення його форми (гострий або хронічний), проводиться спеціальне обстеження крові на маркери гепатиту. Цих маркерів досить багато і відразу їх все не шукають. Найперший діагностичний тест – це визначення HBsAg, поверхневого антигену ВГВ, який присутній в крові і хворих, і носіїв.

Якщо HBsAg виявляється, пацієнтові призначають вже інші дослідження – ПЛР HBV (пошук ДНК вірусу), HBeAg, антитіла і т.д. За результатами цих аналізів визначають, чи є захворювання і в якій фазі знаходиться інфекційний процес.

Діагностика гепатиту С

На першому етапі діагностики виявляють антитіла до ВГС. Якщо вони є, проводять ПЛР HCV (виявлення РНК вірусу якісне). Позитивний результат цього тесту підтверджує наявність в організмі інфекції. На наступному етапі визначають вірусне навантаження (ПЛР HCV кількісний) і генотип гепатиту С. Крім цього, обов’язково обстежують печінку хворого за допомогою біопсії або еластометріі (неінвазивного методу, що дозволяє виявити ступінь фіброзу печінки). Всі ці дані необхідні для вибору тактики лікування.

Лікування гепатиту В

При гострій формі хвороби специфічне противірусне лікування не проводиться. Хворим рекомендується дієта, спокій, дезінтоксикаційна терапія. Якщо виявлено хронічний гепатит, противірусна терапія дозволяє попередити розвиток цирозу, поліпшити стан хворого, проте повного одужання не гарантує. Схема лікування хворих з хронічним гепатитом В включає:

• Дієту з мінімальним вмістом тваринних жирів і високим вмістом ліпотропних продуктів (рослинних масел, нежирних молочних продуктів, риби, пектинових овочів і фруктів), а також повна відмова від алкоголю.
• Противірусну терапію. Застосовуються лікарські засоби на основі тенофовіру, ентекавіру і інтерферони.
• Гепатопротектори.

Особливості лікування гепатиту С

При гепатиті С також важлива дієта і відмова від алкоголю. Стандартні схеми лікування захворювання передбачають призначення пегільованих інтерферонів і рибавірину. Ці препарати не завжди добре переносяться хворими, тим більше при тривалому прийомі.

Справжнім проривом у медичній науці стали нові ліки від гепатиту С (Ледіпасвір, софосбувір і ін.), Проте дослідження в цьому напрямку все ще тривають.

Профілактика вірусних гепатитів

Для гепатиту В найбільш ефективна профілактична міра – це вакцинація. Вона здійснюється за наступною схемою: дитина отримує три дози препарату – в перші дні життя, в місяць і півроку. Імунітет формується практично у всіх щеплених і зберігається 10 і більше років. Ревакцинація через кожні 10 років проводиться за наявності показань (наприклад, якщо людина входить в групу ризику). Дорослі також повинні робити цю процедуру.

Решта заходи профілактики гепатиту В такі ж як і при гепатиті С, від якого щеплення немає: захищені статеві контакти, використання одноразових шприців, по можливості мінімізація відвідувань салонів манікюру, пірсингу, татуажу, дотримання заходів безпеки в побуті (для близьких хворого на гепатит), відповідальне ставлення медичного персоналу до своїх обов’язків (по дезінфекції інструментарію) і т.д.